Мистецтво оборони та бою не може мати однакових рецептів перемог. Майстерність досягається різноманіттям прийомів та підходів. ГУРТ вирішив розповісти українцям про оригінальну військову систему Швейцарії.

Швейцарія має міжнародно-правовий статус постійного нейтралітету та не входить в жодну військову організацію. Водночас Швейцарія у разі необхідності може стати серйозним противником, зібравши армію близько 350 000 людей, а в її бункерах знайдуть прихисток 113% населення. «Хочеш миру – готуйся до війни», – це дійсно про Швейцарію, й саме такий принцип оберігає спокій громадян цієї країни.

Військова система там має низку особливостей. По-перше, йдеться про порядок проходження військової служби. У віці 20 років молодий чоловік стає військовозобов’язаним. За рік він має відслужити 18-21 тиждень в збройних силах. Потім солдат щороку повертається разом зі своєю ротою на 3-тижневі курси підвищення кваліфікації до 26 років, після чого переходить до категорії резерву (резерв – до 50 років). Тож майже всі чоловіки віком 20-50 років є солдатами, вправно володіють зброєю та навіть зберігають її в себе вдома.

Але однією з найцікавіших рис будь-якої системи в Швейцарії є альтернативність. Якщо людина не хоче розтягувати свою службу на значну частину свого життя, вона може відслужити 43 тижні у віці 20 років і надалі просто залишатися у резерві.

Особливої уваги заслуговує питання зберігання зброї. Оскільки значна частина населення перебуває на військовій службі, солдатам дозволено зберігати зброю вдома. Автомат, розташований поруч із консервацією в підвалі ні в кого не викличе здивування. Військовозобов’язані можуть бути мобілізовані за 24-48 години.

Цікавим є факт заборони зберігання боєприпасів та патронів, який набув чинності у 2007 році. Завдяки цьому зберігається швидкість мобілізації солдат (патрони видають у спеціальних пунктах у разі військової небезпеки) та зменшують вірогідність застосування цієї зброї проти мирного населення.

Третьою особливістю є підготовленість Швейцарії до ведення партизанської війни. Керівництво країни розуміє, що територія держави та кількість населення невелика, й тому буде досить складно воювати з противником, що може мати в десятки разів більшу армію. Саме тому Швейцарія приділяє значну увагу бункерам та методам ведення партизанської війни.

Четвертою цікавинкою військової системи є її розподіл на збройні сили, громадський захист та альтернативну службу. У Швейцарії відсутня кримінальна відповідальність за невиконання свого військового обов’язку, бо система продумана для максимального охоплення населення. Якщо людина визнана невійськовоспроможною, вона може або долучитися до громадського захисту, або виплачувати спеціальний податок на утримання армії.

Якщо ж людина визнана військовоспроможною, але запевняє, що військова служба йде врозріз з її моральними переконаннями, держава надає їй можливість виконати свій обов’язок іншим способом і піти в альтернативну службу. Альтернативна служба включає в себе роботи на користь суспільства. Тож всі люди незалежно від фізичних здібностей та моральних переконань мають змогу допомогти у захисті та обороні своєї країни.

Пан Дієтер Вікі, радник Федерального департаменту оборони, цивільного захисту та спорту Швейцарії, пояснює: «Армія втілює важливу ідею швейцарців – кожен має робити свій внесок у загальне благо. Саме тому загальна військова повинність все ще є популярнішою ідеєю за контрактну професійну армію. Ця система завдяки розгалуженню дозволяє кожному виконати свій громадянський обов’язок, і саме в цьому її сила».

Цікавими тенденціями у Швейцарії є поступова популяризація військової служби серед жінок, які зараз можуть служити за бажанням. Також спостерігається більша концентрація уваги на «легких» збройних силах та на пошук нових військових технологій. При розвиненій військовій системі в Швейцарії важливим вектором політики все ж є сприяння миру та гуманітарна допомога в усьому світі. 

Підготувала Дарія Каркунова