25 – 26 квітня цьго року відбулося навчання в рамках реалізації проекту «Поширення Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми в Україні», яке було організовано та проведено громадською організацією «Фундація «Гармонізоване суспільство» у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки Координатора проектів ОБСЄ в Україні.

Торгівля людьми існувала з давніх часів і, на жаль, ця проблема і на сьогодні у ХХІ ст.. не викоренена повністю в усьому світі, включаючи і Україну. Механізм протидії її розповсюдженню на сучасному етапі постійно вдосконалюється і активно застосовується правоохоронними органами усього світу задля забезпечення безпеки громадян, однак завжди є люди, які для покращення свого життя або просто щоб вижити потрапляють під виплив псевдороботодавців і стають людським товаром.

Як з боку громадськості, так і з боку держави це явище знаходиться під пильним наглядом. Так, у Кримінальному кодексі України статтею 149 передбачено покарання за цей вид злочину. Також були прийняті Закон України «Про протидію торгівлі людьми» від 20 вересня 2011 року № 3739-VI, Постанова КМУ «Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми» від 23 травня 2012 р. № 417 та низка інших документів, впровадженням яких намагаються попередити це явище.

Однак, незважаючи на всі заходи, в Україні ця проблема стає все більш актуальною, адже нестабільна соціально - економічна ситуація, низький рівень заробітної плати, корупція, зростаючий попит на дешеву або неформальну працю, створюють сприятливі умови для процвітання цього злочину та його поширення.

Так, наприклад, за даними Держдепартаменту США, щороку в рабство потрапляють 600 - 800 тис. осіб . За оцінками Центру безпеки людини, цей показник значно більший і дорівнює 4 млн. За даними ЮНІСЕФ 1,2 млн. дітей.

За оцінками МОП: у будь-який момент часу в різних країнах світу в сучасному рабстві перебувають 20,9 млн. людей, за оцінками ОБСЄ: 30 тис.українців.

Деякі експерти вважають, що сьогодні число людей, які фактично знаходяться в рабському становищі, в кілька разів перевищує кількість «живого товару», що взагалі будь коли існувала в історії людства.

Торгують і жінками, і чоловіками, і дітьми, але в переважній більшості випадків в якості «товару» виступають жінки. Приблизно в одному випадку з п’яти жертвами работоргівців стають діти.

За даними МЗС України, в Польщі перебуває близько 300 тис. наших громадян, у Чехії та Італії по 200 тис., у Португалії - 150, в Іспанії - 100, в Туреччині - 40, в США - близько 20 тисяч.

Таким чином, якщо взяти до уваги, що в Україні нараховується приблизно 28 млн. працездатного населення, то можна підрахувати, що протягом останніх 10 років майже кожний 5-й українець офіційно поїхав працювати за кордон і гарантувати безпечну працю для наших громадян ніхто не може.

Підстави для поширення сучасної торгівлі людьми в усьому світі однакові, а саме:

      - Нестатки                                                 - Збройні конфлікти

      - Привабливість кращих умов життя в     - Культурні традиції, такі як

      іншому місці                                             традиційне рабство

      - Неможливість працевлаштування          - Попит на послуги у сфері секс-

      - Організована злочинність                      індустрії (включаючи дитячу

      - Насилля над жінками й дітьми               порнографію й секс-туризм) і

      - Дискримінація жінок                              дешеву нелегальну робочу силу

      - Корупція уряду                                       - Активна діяльність злочинних

      - Політична нестабільність                       угруповань і недостатнє

      - Попит на дешеву робочу силу в              переслідування торгівців людьми

країнах призначення.

Однак, як зазначають фахівці та представники громадської організації «Фундація «Гармонізоване суспільство» значною відмінністю цього злочину як торгівля людьми для українців є  лише те, що наші громадяни приховують сам факт насилля над ними, і тому вчасно виявити злочинців, запобігти поширенню, показати об’єктивну ситуацію, у тому числі і навести статистичні дані дуже складно.

Серед найпоширеніші шляхів потрапляння у трудове рабство є пошук роботи завдяки сумнівним особистим зв’язкам; через сумнівні оголошення в ЗМІ/на вулицях; через фірми з працевлаштування, які не мають відповідних документів, через туристичні, модельні, шлюбні агентства; через сумнівні сайти Інтернет.

Як зазначають представники громадських організацій найчастіше випадки торгівлі людьми трапляються при влаштуванні на роботу у такі сфери, як домашнє господарство (хатні робітці); сферу обслуговування (продавці, покоївки, офіціантки); промисловість і будівництво (робітники); догляд за особами похилого віку, хворими; сферу розваг (танцівниці); сільське господарство (збирання врожаю); секс-бізнес, одруження.

Для українців, які, на жаль, все ж таки  потрапили у схему торгівлі людьми законодавчо передбачено надання статусу постраждалого від торгівлі людьми і необхідно діяти наступним чином. Представники «Фундації «Гармонізоване суспільство» під час навчання ознайомили з опрацьованою на практиці процедурою отримання цього статусу.

Першочергово постраждалий повинен звернутися до відповідальної особи Місцевої державної адміністрації, а саме, до Управління сім’ї, молоді та спорту із заявою. І для цього необов’язково звертатися до правохорончих органів. Насамперед, якщо постраждалий звернеться одночасно і у поліцію, шлях для встановлення статусу буде простіше. У будь-якому випадку, уповноважена особа повідомить про цей випадок у поліцію, однак, якщо постраждалий не виявить бажання зазначити своє ім'я, його вказувати не будуть. Повідомити правоохорончі органи необхідно для виявлення інших епізодів злочину та їх попередження.

Протягом двох робочих днів заява реєструється. Уповноважена особа роз’яснює права та можливості отримання допомоги. Крім психологічної, юридичної допомоги тощо,  передбачена одноразова фінансова допомога у розмірі 5 тис. грн.

Обов’язкова процедура - це проведення співбесіди, заповнення опитувальника, розписки про нерозголошення відомостей. На постраждалого оформлюється відповідна облікова карточка. У 7-дений термін починається перевірка інформації, зазначеної в опитувальному листі на предмет її достовірності. Відповідні документи готують для подання на розгляд до Мінсоцполітики, де їх розглядають і встановлюють або відмовляють у встановленні статусу. У випадку позитивного вирішення Мінсоцполітики надсилає лист про встановлення статусу до місцевої адміністрації, де постраждалому видають відповідну довідку.

Термін дії довідки – 2 роки, дію якого можуть продовжити на 1 рік.

Як повідомила, Наталя Грищенко голова правління «Фундації «Гармонізоване суспільство» їх організація віднаходить додаткові можливості для допомоги таким людям через міжнародні організації, долучають психологів, соціальні служби.