Так сталося, що у ХХІ столітті, у час сенсорних телефонів та IT-технологій, людство не змогло позбутися такого пережитку минулого, як дискримінація жінок. В оголошеннях про прийом на роботу ми досі читаємо: «Прийму на роботу жінку віком від 18 до 25 років, привабливої зовнішності». Молоді та комунікабельні з радістю відгукуються на таке оголошення. Проте дівчата не розуміють, що таким способом вони добровільно стають жертвами дискримінації за ознакою статі.

Досить часто ми бачимо ситуацію, коли роботодавець відмовляється приймати  на роботу вагітну жінку, чи маму маленьких дітей. Адже «що це за працівник буде, спочатку у відпустку декретну піде, потім – на лікарняний». Знову маємо одну із форм дискримінації.

Як з цим боротись? Як жінці захистити себе від дискримінації? Як стати рівноправною на ринку праці із чоловіками? Відповіді на ці та деякі інші запитання спробуємо дати в статті.

Витоки дискримінації жінок слід шукати в далекій давнині. Вже тоді вчені і політики пояснювали нерівноправне становище жінки в суспільстві, її гноблення й експлуатацію суперечками про те, чи є жінка людиною і чи має вона душу.

Першими за права жінок почали боротись у другій половині ХІХ – початку ХХ століття у Великобританії і США суфражистки (учасниці руху за надання жінкам виборчих прав). Вони активно застосовували ненасильницькі методи громадянської непокори.

Здавалося б , сьогодні жінки домоглися, того, до чого прагнули всі ці роки. Майже у всіх країнах світу вони мають права нарівні з чоловіками. Чому ж тоді жінки з такою наполегливістю продовжують чинити опір залежності від чоловіків?

Складно зруйнувати вікові традиції, які закладаються засадами, релігією в свідомість чоловіків і самих жінок, проте з дискримінацією потрібно боротись.

Дискримінація* за ознакою статі (гендерна* дискримінація) – різниця у поводженні та/або обмеження у правах через стать людини. Типова ситуація дискримінації за ознакою статі – це коли жінка зазнає менш сприятливого ставлення порівняно з чоловіком. Але буває й навпаки.

Закон нам по-іншому розкриває це поняття: «дискримінація за ознакою статі – дії чи бездіяльність, що виражають будь-яке розрізнення, виняток або привілеї за ознакою статі, якщо вони спрямовані на обмеження або унеможливлюють визнання, користування чи здійснення на рівних підставах прав і свобод людини для жінок і чоловіків»[1].

Міжнародне та національне законодавство закріплює принцип рівності та заборону дискримінації. Гендерна рівність передбачає однаковий статус для жінок і чоловіків. Вона означає, що чоловіки та жінки мають однакові умови для реалізації своїх людських прав та однаковий потенціал для здійснення свого внеску у національний, політичний, економічний, соціальний та культурний розвиток, а також рівні права на користування результатами цього розвитку.

Незважаючи на те, що за законом права і можливості українців не залежать від статі, упереджене ставлення до жінок на українському ринку праці існує. Рівним можливостям жінок і чоловіків у сфері праці та зайнятості перешкоджає дискримінаційне ставлення до жінок з боку приватних і державних роботодавців. Численні дослідження оцінок гендерної дискримінації і з боку робітників, і з боку роботодавців показують, що найбільш актуальним видом дискримінації на ринку праці є дискримінація під час прийому на роботу або звільненні.

Основними проявами дискримінації на роботі є: гендерна дискримінація жінок (за ознакою статі); дискримінація жінок у зв’язку з сімейним станом; дискримінація по підношенню до жінок з маленькими дітьми; вікова дискримінація жінок; дискримінація жінок через зовнішність

Для того, щоб захистити свої права, перш за все, необхідно їх знати. Отож , які права має працююча жінка.

Відповідно до статей 21 і 24 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до статті 2¹ Кодексу законів про працю України держава забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин. 

Як бути з тим, коли Ви стали жертвою дискримінації за ознакою статі на ринку праці? Перш за все, це залежить від конкретної ситуації.

Якщо роботодавець відмовляє Вам у прийомі на роботу, а у Вас виникли підозри, що це пов’язано з вашим віком, вагітністю, наявністю дітей тощо. Пам’ятайте!  Відповідно до ст. 184 Кодексу законів про працю України забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям – за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда. Закон дає право особі в такому випадку вимагати письмового обґрунтування відмови. Але, зрозуміло, жоден роботодавець, перебуваючи при здоровому розумі, не вкаже в офіційному документі як причини стать, вік чи національність. Швидше за все, Ви отримаєте більш-менш аргументоване пояснення невідповідності ваших професійних якостей вимогам посади.У будь-якому випадку у Вас залишається можливість звернення до суду - тільки врахуйте, що далеко не кожен адвокат погодиться Вам допомогти. Проте шанси на відстоювання своїх прав у суді теоретично існують, так як наше трудове законодавство лояльніше до працівників, ніж до роботодавців.

Якщо роботодавець хоче звільнити Вас через те, що Ви вагітна, або одинока мама, Пам’ятайте! Відповідно до ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. У такому випадку перший Ваш крок – отримати необхідні документи: трудову книжку, наказ про звільнення, довідку про середню заробітну плату. Другий – підготувати позовну заяву до суду. За подання такого позову судовий збір сплачувати не потрібно.

Гендерна дискримінація – явище досить поширене і має негативний характер. У будь-якому разі за свої права треба боротись.