Увiйти
+ Пiдписатися
Захищаєш інших – «нариваєшся» на небезпеку
Думаю, багатьом громадським активістам доводилося чути погрози у свій бік. Особливо часто з цим стикаються ті, хто таки прагне змінити цей світ на краще, захищаючи тих, хто це зробити не в змозі.
Коли йдеться про чийсь захист, підґрунтям для нього є конфлікт, де зазвичай є «агресор» та «жертва». Захисник в цьому випадку (якщо він є) стає на бік жертви, аби вона не потерпала від агресії, часто необґрунтованої. Наприклад, коли ми бачимо, що хуліган намагається скривдити гарну, але беззахисну дівчину-жертву, яка просто йому не посміхнулася.
В нас є два варіанти: пройти повз, зробивши вигляд, що нічого не відбувається, або ж підбігти та нейтралізувати кривдника. Як цинічно це б не лунало, але більшість частіше обирає перший сценарій, позаяк другий приховує в собі розвиток подій, де захисник може легко перетворитися на жертву й відчути всю агресію на собі. Тож як кажуть «навіщо нариватися?». Не реагуй на хуліганів – то не втратиш здоров’я чи може навіть збережеш життя.
Варто уточнити, що ображати можна не тільки фізично, але й морально. І не одну красиву дівчину, а всіх жінок на цьому світі, яким випало «нещастя» народитися не чоловіками. Захист моральної кривди має відбуватися в цій самій площині. Тобто якщо це образа жестом, то у відповідь має піти відповідний жест; якщо наруга відбулася вербально (або як в цьому випадку – через пост в блозі), то й відповідь має бути письмовою. Проте, тут ми маємо, на жаль, не такий цивілізований підхід.
Після моєї критики нетолерантних висловлювань одного скандального блогера, журналіста та представника Комітету громадського контролю за Євро-2012 він почав мені погрожувати вже фізичною розправою. Цей агресивний автор ніяк не може стерпіти образу його «чоловічого достоїнства», тому невпинно шукає будь-які мої контакти. І це не дивлячись на мої йому поради погодитися зі своєю неправотою та врешті «охолонути від злоби».
Сьогодні він повідомив, що йому вже розповіли про місто мого проживання та роботи, а згодом він нарешті дізнається мою адресу, аби таки реалізувати свої погрози. Хоча, з його слів, виконавці будуть інші, бо він «рукі марать нє будєт». Пане агресоре, може вже досить?! Схаменіться та контролюйте свої слова і вчинки!
Отже, шановні читачі та читачки, що би ви зробили в такій ситуації? Чи має будь-який захисник право на захист, чи йому просто не треба лізти туди, де його не чіпають.. А як тоді бути із власними переконаннями – захищати їх не словом, а кулаками?..
Коли йдеться про чийсь захист, підґрунтям для нього є конфлікт, де зазвичай є «агресор» та «жертва». Захисник в цьому випадку (якщо він є) стає на бік жертви, аби вона не потерпала від агресії, часто необґрунтованої. Наприклад, коли ми бачимо, що хуліган намагається скривдити гарну, але беззахисну дівчину-жертву, яка просто йому не посміхнулася.
В нас є два варіанти: пройти повз, зробивши вигляд, що нічого не відбувається, або ж підбігти та нейтралізувати кривдника. Як цинічно це б не лунало, але більшість частіше обирає перший сценарій, позаяк другий приховує в собі розвиток подій, де захисник може легко перетворитися на жертву й відчути всю агресію на собі. Тож як кажуть «навіщо нариватися?». Не реагуй на хуліганів – то не втратиш здоров’я чи може навіть збережеш життя.
Варто уточнити, що ображати можна не тільки фізично, але й морально. І не одну красиву дівчину, а всіх жінок на цьому світі, яким випало «нещастя» народитися не чоловіками. Захист моральної кривди має відбуватися в цій самій площині. Тобто якщо це образа жестом, то у відповідь має піти відповідний жест; якщо наруга відбулася вербально (або як в цьому випадку – через пост в блозі), то й відповідь має бути письмовою. Проте, тут ми маємо, на жаль, не такий цивілізований підхід.
Після моєї критики нетолерантних висловлювань одного скандального блогера, журналіста та представника Комітету громадського контролю за Євро-2012 він почав мені погрожувати вже фізичною розправою. Цей агресивний автор ніяк не може стерпіти образу його «чоловічого достоїнства», тому невпинно шукає будь-які мої контакти. І це не дивлячись на мої йому поради погодитися зі своєю неправотою та врешті «охолонути від злоби».
Сьогодні він повідомив, що йому вже розповіли про місто мого проживання та роботи, а згодом він нарешті дізнається мою адресу, аби таки реалізувати свої погрози. Хоча, з його слів, виконавці будуть інші, бо він «рукі марать нє будєт». Пане агресоре, може вже досить?! Схаменіться та контролюйте свої слова і вчинки!
Отже, шановні читачі та читачки, що би ви зробили в такій ситуації? Чи має будь-який захисник право на захист, чи йому просто не треба лізти туди, де його не чіпають.. А як тоді бути із власними переконаннями – захищати їх не словом, а кулаками?..
- 26.09.2011
Антон Альошин 
12
Коментарі
Буду вдячний за будь-які відгуки
Я би звернулася до міліції і повідомила про погрози. Причому письмово. Хай з ним проведуть профілактичну розмову. Це робота наших правоохоронних органів.
Марино, дякую. Дуже слушна порада
Навіть не знаю... я мав конфлікт з правоохоронцями... який ніби закінчився а ніби ще ні...
Так потрібно збирати документальні підтвердження... відео, аудіо копіювати та друкувати з інтернету і т.д.
... мене навіть засудили, оскільки я, маючи законні підстави, - апелював до дотримання законодавства та виконувати Наказ 3131/386... не дарма люди прозвали правоохоронців "сміття". І "сміття", - зібрашви похапцем на мене будь-які папери (компромат на мене шукали серед двірників та місцевих пиячків) - винесли мені судове рішення про адміністративне порушення.
Завдяки юному правникові М. - обклавшись паперами та інформативними матеріалами, вдалося скасував це рішення у Апеляційному Суді. НЕ тому що мені було шкода 119 грн. а тому. що... ось на таке "сміттячко" у погонах і натрапив я...
Погрожували мені та моєму синові, мовляв нас усіх посадять і т.д.
Після Апеляції я написав скаргу та вручив особисто п-пку міліції Курочка М.І. (заст. нач. УМВС у Л/о) - думаєте, щось змінилося? абсолютно нічого... усім все по барабану...
Ненажарт я маю усі документи на придбання зброї! Хоча сподіваюся що до цього справа не дійде...
Зараз намагаюся давати більше інформації зі сторони... можливо таким чином вдасться згладити абсолютно безглузде протистояння...
І ще одне, - йдучи на одну із зустрічей у райвідділ, я попросив мене супроводжувати згаданого правника М. та п.Володимира, з ростом біля 2м. - під час розмови вони стояли поряд і спостерігали, але це був вагомий фактор, те що я не один...
Можливо запросити цього агресора у кафе або якийсь офіс та поговорити? Відповідно попередньо підготувавшись до розмови... та варіантів виходу із ситуації...
Пане Тарасе, дякую за Ваш відгук. Наразі описана тут ситуація вже мирно вирішилася.
Щодо тиску силових органів, то взагалі виходить зачароване коло: ті, хто мають захищати, навпаки наражають на небезпеку. А в нашій, згідно Конституції, "правовій" державі всі закони по факту працюють вибірково
... і більшість правових програм - це просто блеф... та показуха... в реалі ситуація абсолютно інша... бракує освіти! Знань бракує! А "мудригелики" з ф. Відродження - цього не бачать... або не хотять бачити... їм здається що вони боги...
Але ж просто знання - особливо в нашій заплутаній юриспруденції - теж не дадуть гарантії захисту від правового свавілля. Тому єдиний вихід, який я бачу зараз - це фінансування громадських юридичних приймалень по типу УГСПЛ. З перших уст знаю, що вони просто завалені зверненнями від громадян, і в їхній професійності особисто я не сумніваюсь.
одні займаються свавіллям... інші фінансують громадські приймальні та відстоюють поодинокі звернення громадян... усі при роботі.
У мене виникає запитання: "а може усі учасники не тим займаються?"... як правило у кулуарах, я чую приблизно однакову відповідь: "А чого ти хочеш? усі зайняті, усі при роботі..."
А хто ж тоді буде хоча б щось розвивати? будувати? - А нема кому... усі зайняті...
Тарасе, якщо Ви маєте інше бачення вирішення цієї ситуації, поділіться, будь ласка. Звісно, що в ідеалі система права має працювати не декларативно, а реально. Проте для цього потрібні десятиліття копіткої роботи, а перед цим - глобальні (я не як зараз) реформи юридичної, правоохоронної та судової систем. На жаль, громадським активіст(к)ам це не по зубах.. ((
... я неодноразово пропонував і пропоную розпочати з освіти особового складу, з клопіткої інформативно-т ренінгової праці...
- одівши випускників ПТУ у форму правоохоронців та "накидавши" купу Законодавства - ситуація не зміниться... Хоча він і випускник ПТУ (навіть якщо це випускник вищого учбового закладу знання на рівні випускника ПТУ), і всеж таки він не дурак все виконувати, він знайде шлях, як усе оминути і позбутися зайвих клопотів... і догодити вищестоящому начальству...
Як на мене просте виконання на місцях Наказу 3131\386 - вже багато чого змінить... основне це взаємодія з профілактичними та корекційними програмами...
Я проводив тренінги у райвідділах міліції, і я відповідав на їхні запитання... часом дужжже дивакуваті...