Василю, кращого обгрунтування необхідності розробки стратегії розвитку спроможності організацій громадянського суспільства України годі й шукати!

Дякую, Василе, дуже гарні думки. Навіть скопіювала (зловила себе на думці - перший раз щось копіюю з Гурта!), щоб перечитати, коли не матиму доступу в Інтернет.
Згодна і з Богданом, що стратегію розвитку спроможності ОГС розробляти треба, але - на базі системного підходу! Дуже не хотілось би, щоб вся стратегія звелась до тренінгів для провайдерів освітніх програм з організаційного розвитку для НГО та створення якихось бібліотек та баз данних.

Богдане, Світлано, дякую вам! Розмірквував ще про відсоткову благодійність. Дійшов до висновку, що прийняття відповідного закону стимулювало б і саму просвітницьку компанію. В результаті ми б отримали ситуацію, коли НДО зверталися б до громадянина: "Пожертвуй відсоток на громадську діяльність!". "Який відсоток?", - відповів би громадянин. А далі б пішло роз'яснення, що він Громадянин України і наповнює державний бюджет, разом з цим може віддати відсоток з податків не державі, а громадській організації чи благодійному фонду. Таким чином запустився б самопідтримуючий механізм: зростає кількість свідомих громадян - зростає спроможність громадянського суспільства. Правильне лобіювання відповідного закону неможливе без творення асоціативних структур, що також лежить в площині організаційної спроможності.

Специфіка нашої держави у тому, що вона абсолютно не хоче ділитись своїми доходами (податками) з громадським сектором та і взагалі з будь-ким. З метою наповнення держбюджету у нас податки з підприємців навіть наперед стягуються. Як за таких умов пролобіювати і прийняти цей закон - навіть не уявляю.

Питання лобіювання - це і є питання спроможності громадського сектору

Дякую за ґрунтовний підхід до проблеми спроможності. Але дозвольте зробити декілька зауважень щодо зроблених висновків.
По-перше, дійсно потужність середнього класу визначає спроможність громадськості у суспільстві, але не тим, що його представники є громадськими активістами, а, думається, що середній клас здатен виділити безболісно для себе, але з користю для громадської діяльності значні кошти.
По-друге, короткою тривалість громадських проектів визначена не протестами громади, а невеликими розмірами грантів, їхньою розірваністю, без логічного пов’язування між собою. Ваш приклад організацій неповносправних і є підтвердженням цього, бо вони цілеспрямовано займаються конкретними, логічно пов’язаними між собою проектами, залишаючись на одному «полі».
І, найголовніше, по-третє, в основному висновку Вами запропоновано фінансувати лідерів, які створять спроможність організацій, що має сумнівний характер. Для аналогії пропоную розглянути фінансове забезпечення науки. Тут на перший план виходить представлення мети та необхідних для її здобуття засоби. Тільки за цим конкурсом отримуються кошти. Тому «комерційний» підхід (кошти – спроможність організації – результат) суттєво програє «науковому» підходу (спроможність проекту (мета/засоби) – кошти – результат), а такий підхід є стимулюючим для росту організаційної спроможності, бо фінансуються не особи, а певне бачення. яке втілюють ці особи. Для його впровадження треба перебудувати державну систему фінансування, яка може фінансуючи громадянське суспільство. отримувати системні зміни в різних галузях.
Дякую за увагу! Готовий до спілкування і дискусії.

Дуже дякую за коментар! Коротка тривалість проектів та протестні настрої - це дві різні, в переважній більшості не пов'язані між собою речі, але вони одновекторно впливають на спроможність громадського сектору. Аналогія з наукою мені дуже близька. В минулому я аспірант біологічного факультету за фахом "Біофізика". Намагався захистити дисертацію пов'язану з електричними процесами в мембранах клітин зародків риб на ранніх стадіях ембріогенезу :-) Одна з причин, яка зупинила мою наукову кар'єру в середині дев'яностих минулого століття була відсутність коштів на реактиви та на відрядження у інші лабораторії, де проводились подібні дослідження :-( Знаю приклади, коли фармацевтичні компанії забезпечують увесь побут моїх колишніх колег задля того, щоб ніщо не відволікало їх від наукових досліджень. Представники софтових компаній у Львові вже на шкільний лаві шукають своїх майбутніх фахівців, гарантуючи батькам цих дітей подбати про освіту дітей та їх побут. Звичайно можлива ситуація, коли особа з фанатизованою свідомістю просуває якусь ідею, забуваючи про все інше, але мені не подобаються фанатики. І ще, одна моя німецька колега якось зауважила, що для українців питання грошей є якимось цнотливим. "І це Вам шкодить", - сказала вона.

Чудові висновки, надихають на роздуми, дуже дякую! Мені здається, це надзвичайно важлива тема для громадського сектору і її варто обговорювати й обговорювати.

Пропоную свій погляд на проблему розвитку спроможності організацій громадянського суспільства.
Спочатку про спроможності. Про які спроможності мова, на що вони спямовані? Ми не маємо структурованого суспільства - це не суспільство, ми атоми броуновського руху, які треба ще обєднати ідеєю, метой і шляхами їх досягнення. У нашему випадку, для України, треба об'єднати зусілля для побудови демократичних засад, відносин між самими громадянами, між громадянами і владою, яка є похідною від розвитку суспільства.
На мій погляд зараз треба обговорювати проблему загальної мети і шляхів її досягнення. Поки що нема з ким розмовляти про громадянське суспільство, треба створити умови для його зачаття. А потім - про спроможність.
Про що мова? Ми маємо побудовану систему, яка повинна працювати на громадян, на громаду. Ця система має назву - місцеве самоврядування (далі МС). Але ж МС немає. Чому? Відсутня соціальна база, так зване МС опанували люди, які знають, що за рахунок громади можна не просто жити, а заробляти капітали. А члени громади не розуміють, що вони власники величезних ресурсів і втрачають багато можливостей. Про ці можливості і треба говорити. Громадянське супільство не буде створено, поки воно не вміє розпоряджатися своєю власністю, не хоче бути господарем. Вважаю, що суспільство треба будувати по принципу близькому до родини (мова не про мафію, ми говоримо про громадян і можливості їх розвитку). Це означає, що члени родини працюють заради її розвитку з врахуванням можливостей і особливостей кожного члена родини. Але вони не просто працюють, вони мають свою економічну базу і мету розвитку, знають шляхи її досягнення. Ось таку програму пропоную обговорити. В мене є конкретні пропозиції. Чекаю для кого така тема може бути цікавою. Ще раз підкреслюю: громадянське суспільство - це господарь, який будує своє життя і користується всіма можливостями власності, бюджету, землі, комунальних ЗМІ, має повноваження громади і саме вирішує, що йому робити у себе в мікрорайоні, районі або місті. З повагою, В. Комов

Шановний пане Василю!
Успішно керувати організаціями громадянського суспільства і розвивати їх спроможність можуть особи, які вже задовольнили свої потреби щодо безпеки, матеріального статку та поваги. Навряд чи серед них будуть представники середнього класу, тому що вони саме і працюють над задоволенням цих своїх потреб і для громадської діяльності їм просто не вистачає часу. Як правило, успішними українськими НПО керують люди, які ідуть у владу або щойно з неї вишли. Саме у них є і інші джерела доходів, і дотичні доходи, і можливість платити персоналу своєї організації.
Спроможність впливати на політику фондів також мають переважно особи, про яких йдеться вище. Будучи при владі, вони могли на рівних розмовляти з фондами, бо самі мали можливість впливати на розподіл коштів. І ця спроможність залишається при них навіть за відсутності формально визначених повноважень, завдяки напрацьованим зв’язкам і придбаним навичкам управління.
Проривом у розвитку організаційної спроможності українських НУО може стати прихід до їх керівництва творчих особистостей, для яких влада не є ані метою, ані засобом самореалізації. Можливо, я помиляюсь?

Пам'ятаю цікаву фразу Леоніда Брежнєва: "Буде хліб, буде пісня!"
Без фінансово-ресурсної сталості громадської організації не відбудеться її організаційна сталість. Я вибачаюсь перед поважною аудиторією, але світ матеріальний! І світом керують багаті люди на чолі корпорацій. А взагалі я згоден з коментом Віталія Комова.

Дякую Катерині, Віталію, Борису, Володимиру за увагу до мого допису! На всі 100% підтримую Віталія Комова. Лишень господар, який є відповідальним за свою власність, одночасно є відповідальним за своє життя! Цікавим для мене є спостереження Бориса Кудара щодо того, що успішними НДО керують люди, які йдуть у владу або вийшли з неї. Я б узагальнив: ті, хто мають політичні амбіціії. Єдине на що б хотів наголосити Борису, це те , що справжній середній клас має вже задоволені базові потреби. В Україні є прошарок, який на перший погляд є середнім класом, разом з цим він перманентно намагається задовольнити ці базові потреби, але вони весь час від нього "втікають". Як на мене, треба бути відвертим - це не є середній клас. Це щось проміжне між бідністю і власне середнім класом. Щодо творчих особистостей, повністю погоджуюсь!

http://tv.tvi.ua/video/portnykov-ukrajina-perebuvaje-v-serednovichchi.html - в тему нашої дискусії

Дякую за гарну статтю, побачив декілька абсолютно нових для мене ідей.
Але не можу сказати, що в цілому враження від статті краще, аніж нейтральне.
Стаття та деякі коментарі - вкрай матеріалістичні. Яке б не було наше населення, але, здається, навіть його поведінка не визначається економікою настільки, як описано у цій статті. Можу довго сперечатися про дане питання і приводити приклади з діяльности "фанатиків", але сподіваюся, що мою коротку думку і так зрозуміли.
По-друге: "Отже, коли ми говоримо" - це редукціонізм. Згадані нові, важливі, цікаві аспекти. Але ж однозначно написано так, неначе й жодних інших аспектів нема.

Хочеться подякувати пану Комову за його альтернативну "проґраму спроможности". Хотілося би прочитати її у лаконічнішом вигляді з "конкретними пропозиціями".

Пропоную також своє бачення. Воно викладене у цій публікації http://varta.kharkov.ua/authors/alekseev/1086039.html (на жаль, заплутано і невдало). Коротко - моя ідея полягає у тому, що оптимальний шлях орґанізації - це коли при умілому управлінні вона стає вигідною для всих її членів і робиться всезагальною.

Ігор, на жаль зараз не має часу, щоб дати нормальну відповідь. Залишаю на всякий випадок тел. 067 404-49-60. З повагою. В. Комов

Дякую Ігореві за коментар! Не претендую на правду в останній інстанції. Я не матеріаліст, а швидше реаліст. Якщо є інші аспекти, їх потрібно озвучувати. Дякую за посилання. Стосовно Вашої ідеї - мені видається, що тут закладено протиріччя: або організація стає вигідною для всіх членів (цього можна досягнути в закритій системі), або вона всезагальна (відкрита система). З огляду на те, що політичне банкрутство популістів та фанатиків, для Вас є одним з показників майбутньої усезагальної участи у громадсько-політичному житті, бачу, що фанатики Вам також не до вподоби :)

Я за відкриту систему, нові учасники котрої тут же починають отримувати вигоду. Відомі широкому загалу подібні системи - це мережевий маркетинґ. Перебування там приносить вигоду (втім я говорю не тільки і не стільки про матеріальну вигоду) за умови, якщо є здібність і бажання так, як треба цій системі, працювати.
Наскільки людина матеріаліст чи ідеаліст - не може визначатися там, скільки людина протягне без їжі. Я пропоную визначати за тим, скільки людина витрачає на матеріальні потреби, що перевищують базові. У цьому плані я за те, щоби всі громадські діячі отримували зарплату; і зі скепсисом ставлюся до "багатих" у поганому розумінні цього слова.

На жаль, у мене зараз завантажений період і я не можу приділити багато часу на аналіз Вашої статті та вчення пана Комова. Дуже вдячний за увагу і за чудові теорії, згодом я до них повернуся і сподіваюся, що до мого вчення Ви також не втратите інтерес.

Приклад з мережевим маркетингом мені подобається. Аналогами в громадянському суспільстві є споживчі товариства, обслуговуючі кооперативи, кредитні спілки, каси взаємодопомоги. Лишень слід пам'ятати про те, що кожна система має свою межу росту. Але вихід є, так відомий на всю міжвоєнну Європу "Маслосоюз" був за своєю структурою кооператив кооперативів.

http://www.pravda.com.ua/news/2012/10/13/6974561/ - Вивести українців на вулицю може бідність і безробіття

Василь, доброго дня! Так бідність і безробіття може вивести на вулицю. Але вихід, якщо він відбувається, повинен мати якусь логичну завершеність. Поки знизу не буде сформована ідея приємна для більшості, поки населення не буде структуроване в громади, а там з'являться громадяни - ніяки вили, ніяки Майдани не дадуть бажаного результату. Всім відомо, що народ - джерело. Але, як реалізувати в житті цю формулу? Тільки якщо народ сам захоче і буде працювати. На мій погляд, єдина можливість реалізувати сказане - домовитися про концепцію децентралізації влади, принцип субсидіарності. Це наші інструменти, які більшість ніколи не чула. Тому через ГУРТ вважаю за необхідне проводити просвітницьку діяльність. Поки ми не будемо мати критичну масу однодумців ніяких позитивних змін для суспільства не відбудеться. Або нами постіно будут керувати шалені гроші. З повагою, В. Комов

Повторно Василю. Якщо є запитання готовий відповісти. Але без знань, наполегливості нам не обійтися. Ви згадуєте про суспільство так, нібито в державі нічого не відбувається. Ми знаходимся в ситуації коли серед біла дня меньшість грабує більшість під надзором правоохоронних органів, при наявності законів, Конституції. Народ не знає, що робити. Якбі він знав, такого не було б.
Так, бідність і безробіття може вивести на вулицю. Але вихід людей на в улиці, якщо він відбувається, повинен мати якусь логичну завершеність. Поки не буде сформована ідея приємна для більшості, поки населення не буде структуроване в громади, а це дасть можливість диктувати свої умови, але - їх треба сформулювати! Впевнений, що ніяки вили, ніяки Майдани не дадуть бажаного результату. Всім відомо, що народ - джерело влади. Але, як реалізувати в житті цю формулу народ не знає. У нас є можливість дати народу ці знання. На мій погляд, єдиний спосіб реалізувати сказане - домовитися про відомі в Європі: концепцію децентралізації влади та принцип субсидіарності. Це наші, народу, інструменти, про які більшість (99,9%) ніколи не чула. Тому через ГУРТ вважаю за необхідне проводити просвітницьку діяльність. Поки ми не будемо мати критичну масу однодумців ніяких позитивних змін для суспільства не відбудеться. Або нами постійно будуть керувати шалені гроші. З повагою, В. Комов

Віталіє, стосовно просвітництва, повністю Вас підтримую і колеги можуть підтвердити, що майже 15 років виключно цим і займаюсь, тому мій перший допис на Гурті був саме про це -https://gurt.org.ua/blogs/Василь%20Полуйко/2/. Але разом з просвітництвом треба долати бідність. Ще раз (вже згадував в одному з дописів) згадаю Сартра, який стверджує, що особи, які відмовляються від подолання людської бідності «нічого не змінять і не служитимуть нікому, а прагнутимуть лише морального комфорту в суспільній скруті.»

Я не хочу акцентувати на бідності, тому що наші багаті люди теж нічого не хочуть робити для суспільства. Мова не тільки про просвітництво, головне про що йдеться? Цікаво, про що Ви говорили людям?

В любому випадку, якщо говорити про "корень зла" - треба міняти владу, але і систему теж. Не можна втрачати час. Ми не маємо права чекати, коли система дасть можливість людям стати середняками. Крім того, само це не відбудеться. Все починається з людей - що вони хочуть? Якщо нічого, так і буде. Передача знань потребує часу. Головна зміна - це включення громадян в управління справами громади. Тому йдеться не просто про просвітницку діяльність, а конкретну діяльність за місцем проживання, про можливості членів громад.

Колись, у 2000 році, в Києві рішенням міської ради були створені громадські приймальні для кожного депутата. Це - приміщення, два платних помічника, які працюють 8 годин, і по 600 тис. грн. на проблеми округу депутата. Це була якась модель самоврядування, не зовсім ідеальна в тому сенсі, що люди просили, а депутат "давав". Система самоорганізації, якщо вона буде створена, ближче до самоврядування. Але і та форма роботи (громадські приймальні) проиносила багато користі виборцям, особливо тим, кому потрібна була медична допомога на різні медичні операції; очі, суглоби, серце та інші проблеми. Досвід є, тому такая схема повинна бути розроблена для органів самоорганізації населення. Але створювати ОСНи стихійно - це неправильно. Під це повинна бути розроблема програма (міська рада), створений спецальний підрозділ (міська рада), який, спочатку, буде вести, як дитину, людей, що будуть мати бажання займатися такою діяльністю за нормальну зарплату. Спочатку реалізуються пілотні проекти, а потім цей досвід поширюється на інших. Фактично створюється громада (кращий варіант починати з житлового мікрорайону 10-30 тис. мешканців), яка обирає свій орган самоорганізації населення (ОСН). Міська рада надає ОСН повноваження і ресурси для їх виконання. Але треба помятати, що ОСН - це колективний орган і є проблема в кадрах! Це перше. І друге - проблема з передачею повноважень міською радою. Після партійної системи виборів місцеві депутати не працюють на ромаду. Надо вже сьогодні готувати майбутніх депутатів для такої діяльності. І давати знання активним членам ГУРТу. Потім продовжим. Готовий відповідати на питання. З повагою, В. Комов

Згоден з Віталієм, що потрібно міняти систему. Щоб змінити систему, потрібно змінити систему мислення. Систему мислення можна змінити лишень діалоговими методами. Тому перш ніж щось говорити до людей, спочатку треба їх вислухати. Розвиток ОСН - добрий шлях, наша організація практикує його в роботі в сільській місцевості.

Доброго дня, Василь! А чому не включити всю Україну в цей проект? З повагою, В. Комов

Віталіє, відповім Вам Вашими словами "є проблема в кадрах! Це перше. І друге - проблема з передачею повноважень міською (сільською, селищною) радою"

Доброго дня, Василь! Це так, головна проблема в кадрах. Але, її треба вирішувати нам самим! Вважаю, що ГУРТ міг би бути майданчиком для підготовки кадрів.
В першу чергу потрібно знайти і об'єднати людей з інтелектом під ідеєю створення громад ( з повноваженнями для вирішення місцевих проблем). З 2004 р. я пропонував меру Києва О. Омельченку створити систему громад в місті Києві на чолі з представницкими органами - органами самоорганізації населення (далі ОСН) в кожному мікрорайоні. Але спочатку запустити 3-5 пілотних ОСН, яким надаються повноваження: ремонт будинків, благоустрій території, матеріальна допомога, досуг людей, ДНД, погодження використання землі і т.інш. Все це робиться під контролем ради. Для такої кількості пілотних ОСН є можливість підготувати кадри, а потім на позитивному досвіді легше вчити людей. Проект може бути здійснений, якщо рада прийме програму розвитку місцевого самоврядування. Я таку програму пропоную давно. В 2011 р. я видав 150 тис. газет з концепцією децентралізації влади, але така форма роботи не ефективна. Необхідне безпосередне спілкування.
В ситуації, в якої ми зараз опинилися, чекати на міських депутатів не можливо - треба готувати основу - людей, які будуть мати знання і бажання втілити систему в життя. Потім вони оберуть депутатів, або сами стануть депутатами. Мені цікаво знати, які можливості є у ГУРТА, щоб обєднати сили. Це дуже цікава практична задача для нас, тих, хто розуміє, що починати зміни треба з супільства. Іншого варіанта зараз не існує. Це наша з вами проблема, як втягнути суспільство для її вирішення. З повагою, В. Комов

Альтернативи просвітницькій діяльності з цього приводу не бачу.