Автор Статті – Євген Фролов 

Відеорепортаж:

Автор ідеї, репортер: Лілія Ткаченко

Оператор: Анастасія Червонна

Білоруси і українці: дружба перевірена часом.

Білоруська і українська мови - дуже спорідненні. Вони вийшли з однієї спільної прамови, яка була державною у сердньовічній державі Велике князівство Литовське. Навіть зараз українець без проблем зрозуміє білоруську без перекладу. Шкода, що цією мовою розмовляє все менше і менше людей.

Крім мови, в українців і білорусів також схожа історія. Наші народи отримали свої держави лише наприкінці ХХ сторіччя, хоча сили які боролися за незалежність виникли задовго до цього. Ця спільність гуртує наші народи.

Попри давню історію сусідства, на етнічному рівні українці та білоруси ніколи не мали конфліктів один з одним. Українці здавна селилися на території сучасної Білорусії, і навпаки - білоруси селилися в Україні. Згідно даних останнього перепису населення (2001 рік) білорусами себе назвали 276 тисяч громадян України. Це третій по чисельності етнос у нашій державі, хоча від загальної кількості складає лише 0,6% (для порівняння: українців - 78%, росіян - 17%).

Найбільше білорусів у східних та південно-східних областях - Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Одеській, Миколаївський, Харківській. Багато у Криму.

Білоруська мова в біді

Втім, компактних поселень, які б можна було назвати білоруськими, в Україні фактично немає. Так, згідно перепису 2001 року лише одне переважно білоруськомовне село - Весела Долина під Єнакієвим. Загалом білоруська меншина розсіяна поміж іншими народами, які населяють українські міста та села, а спорідненість культур, спільна православна релігія сприяє асиміляції.

Проте в Україні діє чимало білоруських товариств. Найбільше з них "Всеукраїнський союз білорусів", який має осередки у 14 областях. Ця організація єднає білорусів України, допомагає їм тримати тісніший контакт з історичною батьківщиною. При філіях союзу діють колективи народної творчості, аматорські театри. Друкуються видання білоруською мовою - зокрема газета білоруської спільноти Львова - «Весткі з Беларусі» (виходить нерегулярно, але не рідше ніж раз у місяць).

У Запорізькій області в селі Гусарка діє краєзнавчий музей білоруського побуту та прикладного мистецтва. Ще два етнічних музеї залишилися у анексованому сьогодні Криму.

А ось білоруськомовних шкіл в Україні немає. Аледіють недільні школи, де дітей навчають їх рідної мови і традицій.

Загалом, ситуація з білоруською мовою сумна - і не лише в Україні, а, головним чином, у самій Білорусі. Там більшість людей (70% згідно перепису 1999 року) розмовляє російською мовою, яка є другою офіційною. Документообіг, ЗМІ, судочинство - усюди панує російська. Згідно Вікіпедії, у містах білоруськомовну освіту отримують лише 2% учнів. В 2009–2010 у Білорусі існували лише 34 школи з викладанням національною мовою.

В Україні у 2001 році вільно володіли рідною мовою лише 32% білорусів. Тож у активістів  діаспори чимало роботи в цій сфері. Є надія, що ситуація зміниться на краще, адже у Білорусі у 2015 році почалася реформа спрямованана збільшення білоруської мови у навчальному процесі.

Гостинні і веселі "Сябри"

Щоб дізнатися як дійсно живе білоруська діаспора в Україні, їдемо на Чернігівщину, в гості до національного культурного товариства "Сябри". Члени цієї організації регулярно проводять традиційні білоруські свята, активно співпрацюють з місцевими газетами, де розповідають про діяльність білоруської спільноти та останні події в Білорусі, організовують літературні вечори.

Коли ми приїхали, нас зустріла Галина Ворожбит - дуже приємна, привітна господиня. Вона відчинила нам двері оселі одягнена внаціональний білоруський одяг. Пані Галина народилася у Білорусі - на півночі, у Нарочанскому краю. В молодості переїхала до України, де отримала вищу освіту, вийшла заміж, народила дітей, уже має онуків.

- Уже майже 40 років я на Україні і хочу сказати тільки теплі слова, - говорить пані Галина. -  Білорусь - це мама, яка мене народила, а Україна - це друга мама, яка мене виростила і поставила на ноги.

На запитання про те, як їй живеться серед українців, Галина Ворожбит відповіла так:

- Український народ добрий і працьовитий. Ніколи я не чула у нашій діаспорі, щоб хтось сказав що до білорусів в Україні погано відносяться. Дуже добре ставляться. Ми тут себе почуваємо комфортно. Ніби як у себе вдома.

Галина Ворожбит каже, що на Чернігівщині, де вона мешкає, навіть природа дуже схожа на білоруську.

- Чернігівщина - це  край Поліський. Такий, як наша Білорусь рідна. Ми живемо на кордоні - 110 кілометрів до Гомеля. Зовсім поряд, - каже вона.

У будинку пані Галини -  національний музей. Привертають увагу ткані рушники - ручної роботи. І святкові, і повсякденні, з квітами, з національним орнаментом - усі дуже різні і дуже гарні. У цьому ремеслі білоруські жінки справжні  майстрині.

Пані Галина демонструє колекцію плетених з соломи ляльок. Каже, що в кожної ляльки є ім'я.

- Це Глаша. Ми її купляли у Мінську. Це  - Янек і Альона...

У  "Сябрів" є своя бібліотека, тут чимало книг білоруською мовою. Поряд з ними вишитий портрет Шевченка.

-  Це подарунок нашому товариству, - каже Галина Ворожбит. - Ми його на почесному місці поставили і радіємо, що у нас є портрет Шевченко.

Білоруси - герої України

При "Сябрах" діє фольклорний ансамбль "Сябровки". Співають білоруські народні пісні. Як веселі, так і журливі.

Привід для журби є. Війна в Україні забрала чимало життів. Серед загиблих на Майдані і в АТО є білоруси. Михайла Жизнєвського, громадянина Білорусі вбили в Києві одним з перших, він став символом боротьби проти Януковича.  Яков Зайко, активний член діаспори, письменник, художник, депутат Верховної Ради першого скликання загинув 18 лютого на Інститутській  і увійшов до Небесної Сотні.

Ці білоруси віддали свої життя заради нової України.

"Можна вибрать друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати. Можна все на світі вибирати сину, вибрати не можна тільки Батьківщину", - зворушливо співає дует "Сябровки" - Ганна Зернюк та Валентина Василюк.