В минулому блогозаписі про можливості волонтера я торкнувся переліку досягнень які я вважаю важливими для себе, та організації в якій я був волонтером. Знову нагадаю,що я не професіонал і такі слова як PR, фандрайзінг, та стратегії , я прочитав коли робота по цим напрямкам йшла вже повним ходом, але це не заважало досягти бажаного результату. І я на практиці хочу поділитися набутим досвідом, можливо хтось захоче використати , та відтворити окремі приклади в роботі своєї організації.

Почну з того, що коли я познайомився з організацією Монтессорі –центр «Соняшник» ,то в новому приміщені не було світла, опалення, вікна були забиті фанерою і учбовий рік був зірваний. Я не міг зрозуміти , чому ніхто не допомагає людям які лікують дітей?

Я пішов по підприємцям і зрозумів перше правило, люди бажають допомагати, але їх не просять, а вони не виявляють ініціативу. Практично одразу нам подарували металопластикові вікна. Це особисто для мене було самою важливою подією , я відчув що це не глухий кут і я на вірному шляху. Аналізуючи результат своїх звернень до людей я зрозумів, дві речі: люди краще слухають, коли я щось пропоную в обмін, та люди краще реагують коли вже чули про організацію.

   Я почав шукати виходи на ЗМІ, та пропонував підприємцям в обмін на допомогу відгуки та подяку в пресі. Все почало працювати. В попередній публікації я писав про концерт за участі конкурсантів шоу «Україна має талант», цей концерт ,як і все що було зроблено, не коштував організації жодної копійки. Учасники погодилися виступити безкоштовно, але потрібне було обладнання ,та сцена, які коштували чималих грошей. Я запропонував підприємцям розмістити свою рекламу під час концерту, але самим сплатити за обладнання. Ось що з цього вийшло:

http://kolo.poltava.ua/2011/05/04/uchasniki-x-faktor-ta-ukraina-maye-talant-vistupili-u-poltavi-v-pidtrimku-xvorix-ditej/

  Коли я побачив що взаємодопомога працює (а це була саме взаємодопомога,а не жебрацтво), наступним кроком була ідея простимулювати спонсорів. Ми звернулися на ОДТРК «Лтава», та запропонували зняти передачу, не про нас , а про благодійників, людей які не байдужі до чужих проблем. Я ніколи не забуду вираз облич людей яких ми знімали,після виходу передачі жоден з них навіть не розглядав варіанту припинення допомоги «Соняшнику» . Коли нам була потрібна друкована продукція, ми її ділили з підприємцями, одна сторона наша, на іншій підприємці друкували інформацію про свої організації але брали всі витрати на себе,на нас лягало розповсюдження і ми робили це як для себе так і для благодійників.

   Щоб про щось писати в ЗМІ потрібно було щось робити, так виникли напрямок іпотерапії, безкоштовний проїзд до центру і назад, залучення волонтерів які носили дітей на руках на поверхи з дому і додому.

   За весь час мого волонтерства ми витратили лише 300 гривень і то не на себе, ми замовили короткий ролик новостного формату, в якому під час концерту брали інтерв ю в спонсорів, та учасників .

   Моє волонтерство в «Соняшнику» скінчилося коли я готувався стати батьком і був потрібний вдома, але на сьогодні центр вже і не потребує сторонньої допомоги, вже прийшло визнання медиків, педагогів, місцевої влади, але я радий що зміг допомогти подолати важкі часи. Основною темою під час моїх спроб піару була взаємодопомога і мені здається, що саме партнерські відносини, а не лише прохання,та скарги ,дають відмінний результат.

   Досвід тієї ж діяльності в інших організаціях допоміг збагнути що це була лише одна стратегія під одну окрему організацію. Що кожна організація має свою специфіку і її треба враховувати. Але це буде вже наступна тема. Основне те , що завдяки волонтерству я відкрив в собі талант про який навіть не підозрював, та маю змогу його розвивати хоча все починалося лише з бажання допомогти, але в результаті я отримав набагато більше.