«Наш кореспондент знаходиться на Майдані Незалежності…»

Телеканал (забув який саме)

Химерна фраза.

По-перше, треба бути вкрай обережним зі зворотною часткою «ся». Вона в українській мові значно дужча, ніж, скажімо, в російській. Російською цілком припустимо сказати, наприклад, «С хрустом разрезается арбуз». А «З хрустом розрізається кавун» - це щось таке радше японське. Так і ввижається це жовте припечене обличчя з ледь помітними щілинками оченят. Вихоплює, отже, ця ягода (вже й не знаю, чим і звідки) короткого меча для харакірі, всаджує собі в пузо, а потім проводить з хрустом зліва направо. І з розрізу стікає крапля червоної… Ну, ні. Червоного соку, звичайно. Кінець самогубці!..

А по-друге: з їхнім кореспондентом усе не так, здається, трагічно, але ж як драматично! Людина себе загубила! Ходить-бродить по Києву, туди зазирне, сюди нахилиться… Урни перекидає, у сміттєвих баках риється… Нема! Зрештою, зморений і виснажений, кореспондент витикається на Майдан. А там стільки всякого! І Гермес кудись біжить зі стовпчика, і нещасна імбецилка на іншому стовпі, і зеленуваті куполи над підземним «Глобусом»… Аж гульк! Кореспондент!!! Валяється на тротуарі, геть затоптаний перехожими. Ухопив він себе, заплакав від щастя й ну віщати прямо в ефір: «Рибʼята! Я себе знайшов!»

А замість цього «знаходиться», взагалі невластивого українській мові, можна було б сказати: «Стоїть, сидить, лежить, висить»… Якщо він там ненадовго, то «перебуває». А найкраще – просто «є», а це «є» у нас легко замінити звичайнісіньким тире. «Наш кореспондент – на Майдані Незалежності». Бо в літературному редагуванні є таке правило: коли без якогось слова текст нічого не втрачає, це слово треба безжалісно викреслювати. А головне – ніяких тобі японських, ніяких суїцидальних, ніяких психіатричних асоціацій.