•  

Наталія Вайнілович:«Плейбек-театр - місце, де людина може не боятися бути засудженою»

Одну і ту ж історію іншої людини кожен з нас може зрозуміти по-різному. Завдяки формату плейбек-театру ви можете побачити навіть можливі інтерпретації вашої розповіді. Плейбек-театр - це театр імпровізації, в якому показують історії на основі розповіді глядачів безпосередньо у процесі виступу. 
 
Про особливості плейбек-театру, культуру спілкування та можливості фестивалю «АРТ-Плейбек» ГУРТу розповіли його організаторки Наталія Вайнілович, арт-терапевт, акторка та співведуча Київського плейбек-театру «Отраженіє» та Властислава, керівниця QPlayback театру та музикант гурту SplashBand. 

- Як плейбек-театр розвивається в Україні і реагує на сьогоднішні проблеми?

- Наталія Вайнілович (далі – Н.): Плейбек-театр розпочав свою діяльність у 2001 році. Тоді відбувся перший виступ Київського плейбек-театру «Отраженіє». Театр був створений психодраматистами, які викладали нам основи плейбек-театру саме з точки зору психодрами. Через кілька років плейбек-театр набув соціального характеру. Як приклад, театр «Отраженіє» їздив по дитячих будинках. На сьогодні в Україні існує близько двадцяти плейбек-театрів, десять з яких знаходяться в Києві. Вони працюють з такими соціальними категоріями як внутрішньо переміщені особи, люди з інвалідністю, ЛГБТ-спільнота, військові, представники національних меншин тощо.

- Властислава (далі – В.): Цього року лише у Києві були організовані три нових плейбек-театри.  Ми проводили невеличкий фестиваль молодих театрів. Плейбек-театр також зявляється у Львові, Одесі, Чернівцях. Такий розвиток пояснюється соціальним попитом на формати зустрічей, які надають відчуття єдності. Плейбек-театр передбачає не просто обговорення важливих життєвих питань, але і уважне ставлення до кожної людини, яка ділиться своєю історією.

- Які питання піднімає плейбек-театр та як саме працює з ними?

- Н.: У плейбек-театрі залучено трупу акторів, глядачів та ведучого. На перформансах глядачі розповідають історії, які актори одразу втілюють у життя. Актори грають те, що вони почули від глядача, без осудження та привнесення свого бачення до суті історії. Те, що ховається за словами розповідача, у плейбеці оживає завдяки рухам, музиці та співам.

Глядачі можуть підняти різні теми особистого та соціального характеру. Ми виступали перед людьми, які розповідали про життя та хворобу, здоров’я, оскільки їм довелося зіштовхнутися з подібними проблемами у своєму житті. У випадку внутрішньо переміщених осіб актори відображали теми втрати та надії, конфлікту.

На перформансах для широкого загалу можна розповісти будь-яку історію. Важливо, щоб вона стосувалася конкретної особи: почуття, дитинство, мрія тощо. Через такі особисті історії плейбек-театр шукає зв'язок із суспільством. Наприклад, під час розповіді про сімейний конфлікт між чоловіком та жінкою, ведучий плейбек-театру може поставити аудиторії запитання про те, які стереотипи у суспільстві породжують конфліктні моделі поведінки. Розглядаючи суспільний аспект особистої проблеми, ми розуміємо, що наші історії взаємопов’язані.

- В.: У плейбек-театру є таке поняття як червона нитка історії перформанса. Ми ніколи не знаємо, про що йтиметься, оскільки одна історія може потягнути за собою іншу. Люди в залі утворюють єдиний організм, у якому переплітаються різні думки. Одна людина може розповісти про важкий період хвороби, інша – про інший бік питання - про перемогу над хворобою. Протягом півтори години перформансу практично відбувається взаємодопомога – як між глядачами, так і між глядачами та акторами.

- Які інструменти плейбек-театру підсилюють таку взаємодопомогу?

- Н.: Сьогодні втрачається цінність людського спілкування, емпатія. Часто ми просто не чуємо один одного. За правилами плейбек-театру, актори мають бути максимально включеними у процес слухання розповідача. Вашу історію слухають 5-7 акторів, а також аудиторія, яка очікує театрального дива. Усі зацікавлені почути те, що ви скажете. Засновник плейбек-театру Джонатан Фокс казав, що якщо вважати пригнобленням те, що людина не має змоги бути почутою, її голос ігнорується, то плейбек-театр є тим місцем, де вона може не боятися, що її засудять або не зрозуміють. Під час перформансів ми можемо бути дуже відвертими.

- Взаємодопомога панує і у спільноті плейбек-театрів. Ви вже не вперше обєднувалися для організації спільних подій. Що запропонуєте під час Фестивалю «АРТ-Плейбек» цього року?

- В.: Минулого року ми проводили такий фестиваль для акторів плейбек-театру та вузького кола їхніх прихильників. Для фестивалю, який відбудеться 28-30 жовтня 2016 року ми маємо іншу концепцію. Квитки на фестиваль доступні для всіх. Відвідувачі зможуть взяти участь у воркшопах та майстер-класах протягом трьох днів фестивалю. Наприкінці заходу усі охочі зможуть провести власні перформанси. Варто зазначити, що особливо важливою складовою фестивалю буде участь людей різних соціальних категорій, що піддаються дискримінації в Україні.

- Н.: Ми інтегруємо їх до суспільного життя. Деякі з соціально незахищених категорій замкнені у своєму просторі. Навіть люди з інвалідністю з різними нозологіями можуть не спілкуватися між собою. На фестивалі «Арт-Плейбек» ми плануємо їх обєднати. За сучасної соціально-економічної ситуації в Україні люди схильні до конфліктності, неприйняття інакшого. Збираючи разом людей різного кольору шкіри, віку, статі тощо, ми не акцентуємо на тому, що вони різні, - ми просто робимо з ними спільні творчі заходи.

Місія фестивалю – формування культури діалогу, емпатії та взаємопідтримки через театральні методики. Окрім плейбек-театру, на фестивалі працюватимуть такі формати як документальний театр та форум-театр. Залучивши відповідних спеціалістів, ми хочемо подивитися, як працювати з особистими історіями через різні види партисипативного театру.

Ми прагнемо популяризувати плейбек-театр серед українців. Плейбек має поширити культуру слухання, «людського» спілкування.

-          - Про що спілкуватиметеся під час фестивальних перформансів?

- Н.: Варто зазначити наш девіз - Ми різні, але ми разом. Підніматимемо теми громадської участі, креативності кожної людини, відношення до власного тіла. Програма фестивалю ще формується, тому теми на цьому не вичерпуються. Крім того, буде можливість проводити перформанси сімям з дітьми.

- В.: Актором плейбек-театру може стати кожен. Це гарна соціальна форма саморозвитку. Коли люди бачать на сцені професійних акторів плейбек-театру, їм здається, що вони ніколи так не зможуть зіграти. Насправді після три-чотири місяців репетицій ви можете навчитися мистецтву плейбек-театру. Така доступність приваблює. Крім мистецької складової, соціальний ефект такого мистецтва також дуже відчутний. Актор на сцені – людина, яка слухає глядача-розповідача та служить йому. І це захоплююче.

- Н.: Проте на фестивалі йтиметься не лише про театр. Організації-партнери матимуть стенди, біля яких вони проводитимуть для учасників інтерактивні заходи з метою осмислення суспільно важливих тем. Наприклад, недискримінація, гендерні питання, життя людини у візку тощо. Обмін думками щодо піднятих тем слугуватиме матеріалом для театральних історій. Під час перформансів людина зможе поділитися новими враженнями.

- Отже, відвідувачі проходять ґрунтовну підготовку?

- Н.: Так, спершу будуть проводитися загальні групи, де люди будуть знайомитися між собою. Потім на перформансах плейбек-театру можна буде подивитися на формат, розповісти свої історії. На другий день з відвідувачами працюють у форматах плейбек-театру, документального театру, форум-театру. Буде окрема група людей, які хочуть грати на сцені. В іншій групі – лабораторії тем - тренери працюватимуть над осмисленням певних питань. На третій день  закінчується підготовка до показів театральних перформансів, розроблених відвідувачами. Можливо, будуть сюрпризи від наших іноземних друзів.

Напередодні фестивалю ми також проводимо флешмоб «Ми різні, але ми разом», до якого можуть долучитися усі охочі. 

- Як, на Вашу думку, учасники фестивалю зможуть використовувати набуті знання та навички?

- В.: Українські плейбек-театри запрошують приєднуватися нових акторів.  Люди, які починають відвідувати заняття з плейбек-театру, сприймають всі проблемні моменти у своєму повсякденному житті як щось, що ніколи не пізно змінити. Практика споглядання себе зі сторони, можливості переглянути певні дії, змінює якість реального життя. Плейбек-театр надає життю відчуття несподіванки. Під час вистави ви ніколи не знатимете, що відбуватиметься далі, які історії вам запропонують. Готовність до невідомого допомагає у житті.

Контакти

Share
Чи вважаєте цей матеріал корисним + Так 2  - Нi  

Коментарі

  •   Пiдписатися на новi

Мої активи

Нові можливості з ГУРТом!



 

Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.