Об’єднана діаспора азербайджанців України сприяє зміцненню зв’язків не лише між своїми діаспорянами в Україні, а й перебігом взаємин із діячами різних сфер взаємодії між Україною і Азербайджаном. Ми вирішили познайомити вас із Лесею Мудрак – відомою українською письменницею, громадським діячем, філологом, помічником депутата, членом ГР Міністерства культури. Уже кілька років пані Мудрак сприяє знайомству українських читачів із творчістю азербайджанських поетів. Завдяки Лесі в українському просторі реалізовано чимало культурно-мистецьких проектів. Нещодавно пані Мудрак відвідала Баку, і ми вирішили поцікавитися враженнями і результати поїздки, і розпитати про найближчі плани у розвитку українсько-азербайджанської культурної взаємодії.

- Нещодавно Ви повернулися з Баку, де були з робочим візитом, але змогли сумістити це з творчою діяльністю. Які Ваші враження? Що привезли з собою з Азербайджану, крім гарного настрою?

– Я би уточнила: насамперед, – з творчим візитом, який переріс у робочий (сміється)

У Баку була втретє. Люблю це місто. Баку для мене – місто вишуканості й благородства з фантастичною архітектурою, помпезнограційними лініями, що поєднали непоєднувані форми традицій та модерну, це – історія ткацтва, це – гостинність і щирість. Схід завжди був уособленням якогось особливого таїнства, глибини й розкоші. Тішуся тими людьми, кому довелося пов’язати життя з історією Сходу… 

Уперше я побувала там на запрошення головного редактора журналу «Всесвіт» Дмитра Дроздовського як перекладачка 12-ти молодих поетів Азербайджану, в рамках українсько-азербайджанських науково-літературних зустрічей журналу «Всесвіт» та журналу «Світова література», що відбулися у лютому 2015 року, спільно з представниками українських парламентарів Марії Матіос та Сергія Тарути, та нас: Дмитра Стуса, Дмитра Дроздовського й мене – наукової та культурної інтелігенції. Тоді також відбулися зустрічі з азербайджанськими колегами, представниками Міллі Меджлісу (парламенту), Міністерства культури і туризму Азербайджанської Республіки, Спілки письменників Азербайджану, Центру Художнього Перекладу та Літературних Зв’язків, Національної академії наук Азербайджану. Ініціатором та спонсором заходів стало Міністерство культури і туризму Азербайджану. 

Вдруге я теж була запрошена в делегацію, яку формував Фонд культури України, на чолі з Героєм України, поетом Борисом Олійником.

А ось тепер – це – своєрідна віддушина, і можливість відчути на собі свавілля вітрів Каспію.

– Ви зустрічалися з депутатом Парламенту Азербайджану Руфатом Гулієвим. Що ви встигли обговорити?

– Почну з того, що все, що відбувається в цьому житті – невипадково.

Якщо заглибитися в екскурс, то знаковою подією можна вважати створення, за активної участі Посольства України в АР, в серпні 2012 року на базі Азербайджанського державного економічного університету (АДЕУ) «Асоціації випускників Київського національного університету ім.Т.Г.Шевченка», до складу якої увійшли колишні студенти цього українського ВНЗ, які на сьогодні є представниками політичної, наукової та культурної еліти АР. Так от, Руфат Гулієв, є випускником і другом нашого університету, почесним професором. Окрім того, керівником групи з міжпарламентських зв’язків Азербайджан-Україна.

Мені поталанило «гарячими слідами» втрапити в кабінет шановного Руфата Атакші огли Гулієва.

Обговорили різні наболілі проблеми нашої міждержавної взаємодії: питання інтенсивної співпраці на освітянсько-науковому ґрунті. Зачепили проблему гуманітарного співробітництва, культурницьких проектів.

Пан Руфат – мегадіяльний, відгукується на розумні ініціативи. Тож вірю, що знайомство переросте в дію.

- Яке у Вас враження склалося після спілкування з азербайджанськими депутатами? Парламентарі Азербайджану відрізняються своїм підходом до роботи від українських депутатів?

– Питання усміхнуло. Що Вам сказати: враження – чудові! Не проводитиму паралелі, компаративного аналізу. Бо вважаю, що це – некоректно з етичних міркувань. Єдине скажу: всі ми – люди, і ніяка тимчасова влада не відміняла людських якостей та бажання підтримати, допомогти, підказати.

- Ви мали зустріч із заступником Посла України в Азербайджані Олександром Сенченком з приводу мистецьких проектів. Із цього ж приводу спілкувалися з відомим письменником і дипломатом Салімом Бабуллаоглу. Плануються конкретні проекти? Розкажіть які.

– В рамках проведення комплексу заходів з відзначення 25-ї річниці встановлення дипломатичних відносин між Україною та Азербайджанською Республікою. Протягом року мали би відбуватися заходи в двох країнах.

Достатньо відкрити Вікіпедію і подивитися скільки всього було зроблено у 2012 році (Це була двадцята річниця!)

Тож, маючи ентузіазм і бажання, вирішила неодмінно «включитися» в цей процес.

Маю міні-проект гуманітарного форуму, мистецькі, книговидавничі перекладатські проекти…Отже, було що запропонувати. Особливий акцент – на молоді, на обміні студентами, на виданні антологій. 

Посольство пообіцяло інформаційну та координаційну підтримку.

Щодо пана Саліма…Він - завжди відкритий до України, чимало того, що вже зроблено – зроблено ним і його партнерами. У відповідь – сподівається  на паритетність взаємин.

- Як українська культура, традиції української діаспори розвиваються в Азербайджані?

– На жаль, не вистачило часу (аби наступного разу його доточити!), щоб зустрітися із нашими діаспорянами. Тоді зможу дати достеменну відповідь. Не люблю бути голослівною, але з того, що знаю: на початку дев’яностих заснували “Українську громаду в Азербайджані імені Тараса Шевченка”, з 2001-го року в Баку працює Українська недільна школа, у місті Сумгаїт діє Центр української культури імені Лесі Українки, а у 2008-у активісти-бізнесмени української громади створили організацію “громадське об’єднання сприяння економічним зв’язкам “Азербайджан-Україна”.

- За Вашої ініціативи вже розпочалася співпраця між молодими письменниками Азербайджану та України. Зокрема, восени в Україну приїздила азербайджанська поетка Кенуль Аріф. Як пройшли її зустрічі з читачами в різних містах України? Які враження від співпраці з Об’єднаною діаспорою азербайджанців України, адже в їх офісі пройшов творчий вечір Кенуль?

– Кенуль Гасангулу (Аріф) в Україні була вдруге. Попередньо я її запрошувала в квітні 2015 року на міжнародний молодіжний літературний форум, яким тоді по-батьківськи переймався екс-Посол АР в Україні Ейнулла Мадатлі.

Кенуль приїхала як молода й відома поетка з Баку, і, несподівано для себе, завоювала успіх серед молодіжної аудиторії. Молоді українські поети переклали її віршовану добірку, з якою, вдруге, Кенуль мала міні-турне Україною (відвідала Луцьк-Рівне-Чернігів).

Справді, українці щиро зустріли бакинку. Про це свідчать високі прийоми в кожній із областей, прес-конференція в Рівному, фанати і прихильники, публікації.

Ми з панною Аріф уже активно працюємо над перекладацькою складовою, адже вона – перекладачка Кабміну АР і, як ніхто, знається на тонкощах перекладу. Певно, неспроста, і я дуже щаслива з того, що найперший поетичний захід Кенуль ми провели в офісі Об’єднаної діаспори азербайджанців України. Була затишна і привітна атмосфера. Загалом вважаю одним із найяскравіших представників Об’єднаної діаспори азербайжджанців України є професора НАУ, Аріфа Гулієва. І для мене він – маяк справжності, а, оскільки про Об’єднану діаспору азербайджанців України – він – високої думки, - вдвічі щаслива, що тепер маю не лише в його особі підтримку своїх міжнародних ініціатив.

– Як надалі плануєте розвивати взаємодію між Україною та Азербайджаном у культурній сфері? Які Ваші передбачення стосовно розвитку цієї взаємодії?

– Активно. Бо маю сентимент до цієї країни. Передбачати і загадувати наперед не буду. Аби з вищезазначеним впоратися.

                                                    Розмовляла  Марина Гончарук