Історії жінок в рамках адвокаційної кампанії «Я жінка, і я хочу працювати».
Продовжуємо публікувати розповіді в рамках адвокаційної кампанії “Я жінка, і я хочу працювати”.
Ми добре знаємо що пройти співбесіду й влаштуватись на роботу це тільки початок кар’єрного шляху та подолання вершин з перешкодами. Це стратегічне питання стосується як представників всіх статей.
Сьогодні ми поговоримо про “антифори” (прим. ред. “фора” – початкова перевага, навмисно надана однією зі сторін у змаганні), які може отримати жінка при співбесіді.
#РозкажиСвоюІсторію Говорить Ксенія Чубук
Незнання поняття “дискримінація за ознакою статі” від цієї самої дискримінації мене не вберегло. Більш за все проблем було з працевлаштуванням після університету. Неодноразово мені на співбесіді повідомляли, що не беруть молодих й незаміжніх, бо я можу скоро вийти заміж та народити дитину.
Ксенія, на які посади Ви йшли працевлаштовуватись після університету та як проходили співбесіди?
– Це були посади копірайтерки, журналістки, редакторки новинної стрічки. Співбесіди проходили цілком звичайно, під кінець питали, чи я заміжня й чи не збираюсь у найближчий час народити дитину. Гадаю, мене запрошували просто для масовості, щоб HR-відділ міг закрити план по проведеним співбесідам. На щастя, більше співбесіди для мене неактуальні. Я є колумністкою (прим. ред. “колумніст” – автор, котрий одноосібно веде колонку/розділ/рубрику у виданні): у феміністичних виданнях. Там такого, звісно, нема.
Після одруження легше не стало (а до праці на видання, які не дискримінують, лишалося три роки), бо роботодавці вважали, що я шукаю “солодке місце”, щоб пересидіти до початку декрету. При цьому в мене вже був немаленький досвід роботи, бажання працювати та відкрита позиція чайлдфрі (прим. ред. “чайлдфрі” – свідоме небажання мати дітей), але мені не вірили.
Коли Ви відкрито говорили про свою позицію чайлдфрі, як реагувало оточення?
– В мене все було цікаво. Інформація про те, що я є чайлдфрі була поширена мною особисто через блог. Близьке оточення відреагувало лояльно, батьки спокійно прийняли це. Найбільшу кількість агресії щодо моєї позиції я бачу якраз в інтернеті, де під кожним моїм постом з такої тематики вигулькують коментарі про те, що я біосміття, пустоцвіт й в мене гарного чоловіка не було.
Найпекельніший випадок був при намаганні влаштуватися в одну держструктуру в прес-службу. Тамтешній начальник затягнув співбесіду на три години, ставлячи особисті питання, переніс завершення співбесіди на наступний день, на ранок. А зранку, проговоривши ще хвилин сорок, презентував мені пакет, в якому лежала книга й сказав: “Ти дуже розумна, але твої принади (прим. респондента – витріщився на груди) будуть відволікати колег, тому не треба тобі тут працювати”. Батькам прийшлося збрехати, що співбесіда пройшла нормально, але запропонували занизьку зарплатню.
Як Ви гадаєте, чому “начальник” дозволив собі так висловитись в вашу адресу? Чи нормальна це ситуація? Чи суспільство повинно якось на це реагувати?
– Щодо “начальника” … мабуть, це людина, яка настільки самовпевнена у безкарності, що вона не посоромилася говорити такі гидотні речі. Схожих неприємних інцидентів у мене було шість. Безумовно, це не є нормою. Для того щоб змінити такий уклад, вважаю, треба розбивати сексистські й мізогінні стереотипи на сторінках найбільших українських ЗМІ. Треба досягти того, щоб подібна поведінка перестала бути буденністю, а стала в очах суспільства чимось абсолютно неприйнятним, таким, що несе за собою певні репутаційні наслідки.
Спілкувалася Галина Нікітіна, експерт ГО «Сучасна жінка»
Шановні жінки, якщо Ви також готові поділитися своїми розповідями про дискримінацію на роботі чи історіями успіху, то заповнюйте форму за посиланням
https://goo.gl/vBx44C. Відповідальна особа зв’яжеться з вами для уточнення інформації, написання статті та її публікації. При необхідності розповідь може бути анонімною. Три історії, які наберуть найбільше вподобань, отримають цінні призи від НГО «Сучасна Жінка».
Коментарі