Продовжуємо публікувати розповіді в рамках адвокаційної кампанії «Я жінка, і я хочу працювати».

 

Гендерна нерівність має різні прояви для когось вони виключно негативні, для когось мають й позитивні моменти, дехто так й не визначився у своїй позиції, хтось вважає, що дискримінують виключно жінок, хтось думає, що чоловіків зовсім ігнорують в цих питаннях. А ми пропонуємо через персональний досвід наших інтерв’юерок дізнатись що гендерна дискримінаціє може здійснюватися представницями однієї статі.

Реверсна дискримінація – відсутність дітей, як привід додаткового робочого навантаження.

Історія начальниці відділу із залучення інвестицій в державній службі, яка через конфліктність теми побажала залишитись інкогніто.

 

 

 

Хочу зачепити дуже проблемну тему. П’ять років я була начальницею успішного відділу із залучення інвестицій. Мої підлеглі – жінки, мої однолітки, проте вони заміжні та мають дітей. Цей факт чомусь накладав на мене більше обов’язків по роботі, ніж на них. Наприклад, у відрядження направляли тільки мене, аргументуючи це тим, що мої підлеглі мають дітей та чоловіків. Дуже часто до нас у місто приїжджали іноземні гості та делегації, зустрічі з якими відбувалися у вихідні дні. Зазвичай, зі свого відділу на них була присутня лише я, оскільки “матусі повинні бути вдома з дітьми та чоловіками”. Але у мене теж є своє особисте життя, кохана людина й родина! Більш того, діти цих дівчат ходили у дитячий садочок. А, отже, там завжди проводилися якісь заходи. Вони постійно відпрошувалися з роботи з причин “Свято осені”, “Святий Миколай у садочку”, “8 березня – свято для мам”. Це просто жах! Іноді дівчата приходили на роботу після таких заходів біля 13:00, тобто після обіду.

 

Коли стало питання звільнення однієї з підлеглих через низьку якість її роботи, як виявилося, робити цього не можна – у неї дві неповнолітні дитини. Ця дівчина так мені й сказала у обличчя: “Ви нічого не зможете мені зробити”. І продовжила також не якісно виконувати свої обов’язки.

 

 

 

 

До речі, за законом, у тих, у кого дітей не має, більший податковий тиск!

Тобто, я – жінка, яка прагне бути успішною і не хоче народжувати у 18 років, дискримінована з усіх боків! Навіть, з боку таких же жінок, але у яких є діти та чоловіки. Це навіть гірше, ніж дискримінація чоловіками.

- Така ситуація склалася у мене на роботі й через наявні гендерні стереотипи, і через відсутність чітких критеріїв оцінки роботи підлеглих. На державній службі всі отримують однакову заробітну плату й тому немає мотивації щось робити краще. Багато хто із працівниць взагалі вважає, що за таку низьку платню їм повинні взагалі не ставити жодних питань чи висувати претензії. А, отже, прикриття дитиною чи сімейним станом дозволяє вирішувати побутові справи під час робочого дня, без школи для заробітної плати та її розміру.

- Я намагалася це вирішити разом із керівництвом шляхом запровадження диференціації розміру заробітної плати, яка залежить від розміру премії. Я запросила у відділі кадрів таблицю з усіма даними по своїм працівницям, в якій зазначалося – скільки робочих днів усього, скільки з них вони провели на лікарняних і у відпустках. Виявилося, що при нормі 21-22 робочих дня на місяць мої співробітниці відвідували роботу 13-15 днів. Оскільки при наявності 2-х дітей вони мають додаткові 15 днів до відпустки. От вони і брали кожного місяця по 5 днів та лікарняні коли сиділи с дітьми. Виходило так, що моя працівниця само собою, здорова, але хвора її дитина і тому її немає на роботі. Але ж хтось повинен виконувати за неї її роботу? Нам повинні доплачувати, якщо ми виконуємо за когось функції, але у зв’язку із економією коштів місцевого бюджету ця норма КЗоТу не дотримується. Я вирішила скоротити розмір премії таким працівницям, які у постійних відпустках та на лікарняному з 50% до 30%. Керівництво підтримало. Але важлива деталь – не тому, що вважали, що я права і це є прояв несправедливості та нерівності, а просто тому, що це дозволило зекономити фонд заробітної плати.

- Я вже розподіляю хатні обов’язки зі своїм чоловіком. Наприклад, покупки робимо ми разом, я прибираю, але він завжди готує сніданок.

 

 

З цим проблем взагалі нема, бо я одразу стала говорити ще на початку стосунків: “я теж втомилася”, “я теж працюю”, “я не буду дивитися з тобою футбол, адже потрібно приготувати вечерю”, тоді він зрозумів, що якщо він хоче, щоб ми з ним у неділю пішли подивитися матч, йому потрібно допомогти мені з хатніми справами. Стосовно декрету – я думала про це, і я не проти, але чоловік категорично не готовий і не сприймає цю інформацію навіть гіпотетично.

- Так, дійсно, дисбаланс є, особливо у політичній діяльності. Це також пов’язано зі стереотипом мислення не тільки у чоловіків, але й у жінок. Більшість моїх подруг вважає, що якщо дійсно робити кар’єру, займатися політикою, то це позбавить особистого життя, то це обов’язково спровокує проблеми у родині. Особисто мені це ніколи не заважало, тому що я планую свій день, і після закінчення роботи я намагаюся приділити увагу саме родині.

- Гендерного балансу в політиці можна досягти, але в жодному разі не квотами! Коли наказують: “повинно бути стільки-то жінок”, то це диструктив, повинні бути чіткі критерії відбору на посади, в тому числі – політичні. Якщо прописано – 5 років діяльності в сфері економіки чи права, то це 5 років, не 3 і не 4. Тільки після того, як будуть дотримуватися критерії компетентності в незалежності від статі – ми досягнемо гендерної рівності в цілому.

- Так, були і , на жаль, з боку жінок – найчастіше. Мені було 23 роки. Я вирішила поступати до аспірантури. Здавала кандидатські екзамени в аспірантурі. Я відвідала усі підготовчі курси, я виконала усі завдання, але чомусь викладачка філософії подивилася на мене та при всій групі сказала: “Та навіщо це тобі? краще заміж виходь”. Я довго мучилася від того, чому це було сказано саме мені, тому що я була білявкою, чи тому, що в мене великі груди, чи тому, що гарна, чи тому, що я красиво вдягаюся? Чому мої здібності та розум поставили під сумнів? Це стало великим стресом для мене. Я десь на років на 7-8 перестала вдягати декольтовані речі, я перестала вдягати яскраві речі. Мені здавалося, що це робить мене легковажною. Це тривало до тих пір, поки я не відкрила шафу, та не побачила - там всі речі чорного кольору. Мене це налякало, вразило, збентежило.

 

Шановні жінки, якщо Ви також готові поділитися своїми розповідями про дискримінацію на роботі чи історіями успіху, то заповнюйте форму за посиланням https://goo.gl/vBx44C. Відповідальна особа зв’яжеться з вами для уточнення інформації, написання статті та її публікації. При необхідності розповідь може бути анонімною. Три історії, які наберуть найбільше вподобань, отримають цінні призи від НГО «Сучасна Жінка».