У рамках реалізації проєкту «Формування комплексного бачення та рекомендацій органам державної влади України щодо подолання наслідків окупації та викликів у процесі реінтеграції ТОТ АР Крим та м. Севастополя у 4 сферах: інформаційній, освітньо-науковій, культурній, релігійній», 30 вересня відбулася завершальна стратегічна сесія, на порядку денної якої було обговорення реалізації загальної державної політики України у сфері релігії. Сесія відбувалася із залученням експертів робочої групи «Гуманітарна політика» Експертної мережі Кримської платформи.

До офлайн складу робочої групи увійшли головний редактор газети «Кримська світлиця», координатор групи «Гуманітарна політика» Експертної мережі Кримської платформи Андрій Щекун,  професор кафедри історії Національного університету «Острозька академія» Андрій Смирнов, член правління Майстерні академічного релігієзнавства Руслан Халіков, перший заступник голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Войналович, а також представники правоохоронних органів України – Олександр Старинець, прокурор відділу процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та нагляду за додержанням закону Прокуратури АР Крим та м. Севастополя, Ігор Копій – працівник департаменту стратегічних розслідувань ГУ Національної поліції в АР Крим та м. Севастополь.

Андрій Щекун та Андрій Іванець. Фото ІА “Голос Криму”

На онлайн зв’язку був присутній Юрій Смелянський – експерт з питань тимчасово окупованих територій, співзасновник БО «Інститут Чорноморських стратегічних досліджень» та експерт робочої групи «Гуманітарна політика» Експертної мережі Кримської платформи.

Співкоординаторами та модераторами зустрічі стали Олександр Саган – завідувач відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України та Андрій Іванець, представник Крайової Ради Українців Криму, член групи «Гуманітарна політика» Експертної мережі Кримської платформи.

На початку обговорення Андрій Іванець окреслив мету та бажані результати реалізації проєкту: «Ми маємо спробувати побачити всю картину того, яка була релігійна ситуація до початку окупації, далі – що відбулося в результаті дії окупаційної адміністрації. І головне, на підставі цих знань, запропонувати конкретні кроки щодо того, що слід робити державним органам влади в процесі та після звільнення Криму».

Олександр Саган. Фото ІА “Голос Криму”

Відтак, одним з актуальних питань для обговорення на сесії стала тема державно-церковних відносин у звільнених АР Крим і Севастополі. Олександр Саган нагадав присутнім те, що хоча проблема повернення окупованих територій почала турбувати владу та громадське суспільство вже з самого моменту їх захоплення, ніхто тоді не торкався релігійного питання: «Я пам’ятаю велику пресконференцію у грудні 2015 року, коли була представлена комплексна операція Інституту стратегічних досліджень «Крим і Донбас: ціна повернення». Там була розписана низка сценаріїв деокупації територій шляхом військового звільнення, народною війною та мирною інтеграцією. Але всі ці сценарії майже не торкалися релігійного питання, ця велика праця розглядала тему державно-церковних відносин тільки як подолання екстремізму».

Віктор Войналович. Фото ІА “Голос Крим”

Погодився із тезою, що церковне питання є недооціненим у суспільстві та державних органах й Віктор Войналович: «Держава має бути висхідною позицією ставлення до церкви як узагальненого образу, що церква є важливим соціальним інститутом. Ми в цьому переконуємося щоденно, коли хоча б однією такою функцією займаючись. Як приклад – вивчення питань щодо оформлення і розв’язання проблеми проходження державного кордону священнослужителями, або ж коли розумієш, що величезну роль церква відіграє у наданні духовної опіки переселенцям України».

Ще одне історичне повернення до початку захоплення Криму та перші роки спротиву української релігії опісля, згадав Андрій Щекун: «Це історія, яку слід ще досліджувати науковцям, це історія 10 років спротиву єдиної релігійної громади на чолі з митрополитом Климентом, яка не пішла на співпрацю з росією, не здійснила перереєстрацію за російським законодавством, не зважаючи на погрози, спроби депортації тощо».

Руслан Халіков. Фото ІА “Голос Криму”

Говорили не тільки про православні релігійні громади, а й про другу за чисельністю в Криму – мусульманську. Руслан Халіков, кандидат філософських наук, член правління «Майстерня академічного релігієзнавства» зауважив, що наразі будь-яка статистика по Криму не є офіційною, адже інформацію черпають з російських джерел, які в свою чергу не є повними, відкритими. «Але, що ми маємо станом на зараз: від 700 до 900 релігійних організацій, з них 250 належать до мусульманських. А було більше 1000», – зазначає пан Руслан. Експерт також додає, що до 2014 року політика стосовно кримських мусульман була наступною: потрібно наказати Хізб ут-Тахрір, а мусульмани – це екстремісти, і це неабияк допомагало росіянам: «Існувала також низка проблем, які комплексно спрацювали на те, що ісламське середовище теж, певною мірою, перейшло на російський бік (або принаймні його лідери у Криму), тому кримські мусульмани відчували себе окремішньо: ділилися на українських та російських».

Андрій Смирнов. Фото ІА “Голос Криму”

Професор кафедри історії Національного університету «Острозька академія» Андрій Смирнов озвучив статистику, згідно з якою, до окупації південної території, там діяло близько 2000 релігійних організацій, але після захоплення – лишилося приблизно 1000. Надалі вони або припинили свою діяльність, або почали працювати підпільно. Також, говорячи про дії окупаційних сил у державно-церковній справі сьогоднішнього Криму, пан Андрій відкриває за лаштунки роботи УПЦ МП: «З 2014 по рік повномасштабного вторгнення росії в Україну, на кримському півострові з боку (формальної) УПЦ МП відбувалося активне колаборування з окупаційною адміністрацією: формування «російського патріотизму», співпраця з «війною» у вигляді сприяння мобілізації, молитви за росармію, освячення зброї, гуманітарна допомога тощо».

Олександр Старинець та Андрій Купрій. Фото ІА “Голос Криму”

Представник прокуратури Олександр Старинець у своєму виступі зазначив, що дійсно, від березня 2022 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність» було доповнено Кримінальний кодекс України статтею 111 «Колабораційна діяльність»: «Ми тільки на даний час почали отримувати інструменти, які дозволяють нам отримувати доказову базу, не маючи доступу до територій. Проблема полягає в тому, що до воєнних дій від 24 лютого 2022 року ми ще мали певні контакти з особами, які проживають на території АР Крим, які мали можливість виїжджати на підконтрольні території, а ми мали змогу встановлювати їхні особи, допитувати тощо. На даний час,  такої можливості немає».

«На мою думку, потрібно доопрацювати механізм відповідальності юридичних осіб по всіх питаннях релігійного колабораціонізму», – своєю чергою додав Ігор Копій, представник Нацполіції. Він зазначив, що, на жаль, у Кримінальному кодексі немає чітко визначеної відповідальності за діяльність релігійних організацій, і допоки її не буде, не можна відповісти на питання «А коли ми зайдемо до Криму та що будемо робити з такою релігійною організацією як РПЦ?».

Нагадаємо, проєкт реалізовує  громадська організація «Кримський центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» із залученням експертів робочої групи “Гуманітарна політика” Експертної мережі Кримської платформи, за підтримки Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках проєкту «Права людини в дії», який виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Дана публікація стала можливою завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках проєкту «Права людини в дії», який виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.

Анастасія ХОМЕНКО