Сьогодні мій гарний знайомий Ніколенко Микола Захарович приніс проект відкритого листа до президента України і попросив мене посприяти в його опублікуванні. Знаю Миколу Захаровича я вже давно, як засновника Всеукраїнського братства “Тарасові джерела”. Знаю, що декілька разів йому доводилося перенести стан клінічної смерті, мав “зустрічі” він і з Творцем. Останнє це було в черкаській міліції 25.02.1997 р. (це дещо інша історія) Після цих “зустрічей” він весь час намагається щось змінити - застерегти людей, благає, щоб вони не грішили. Так, 22.03.1999 р. він з попередженням дзвонив Чорноволу В.М.; розмовляв з Атеною Пашко, застерігав і Михайла Сироту. Йому не повірили і не зрозуміли.
Вперше побачив він бога ще в раньому дитинстві. Саме під час першої “зустрічі” і дізнався, що людство - продукт вищої форми існування матерії… Людиною одночасно “керують” Творець та його Антипод Його, - Князь світу цього, Диявол.
Тому для нього кожна жива істота - це храм Господній, в якій одночасно мешкають Бог, Диявол та “власне Я”: чим більше в людині Творця, тим ближче вона до Нього, і навпаки…
З дитинства всіх людей Микола поділяв на три категорії:
перша - “сумашедші” (одержимі) - ті, ким безпосередньо керує Воланд; хто забув, що язик прив`язаний до гієни вогняної. Це люди, біля яких відсутній ангел охоронець - стримуюча субстанція, гальма. Для таких слова честь, совість, порядність - пустопорожні звуки; вони водимі гординею та безмірними бажаннями задоволення власних потреб; вставати їм доведеться під час другого воскресіння; вони ще жалітимуть, що не глухонімими вродилися…
друга - “хворі на голову” - це як правило, люди вірюючі, але на жаль, грішні; вони визнають Творця “в дусі”, та неспроможні збагнути його в тілі; такі не вірили Мойсею, Ісусу, Миколі Ніколенку, Олексі Гірнику… Вони щиро надіються (деякі недаремно) на те, що Господь “не порахує” їм гріхи їхні…
третя - “божевільні”, “блаженні” - спокійні, безгрішні,беземоційні, вільні від зла люди, які знають, що навіть помисли їхні їм не належать, тому що думки творінь Господніх або від Бога, або ж від Антипода.пЩоб вижити, ці скромні люди постійно моляться, - благають Творця не за себе, а за інших: власну долю вони добровільно “поклали” в руки самого Господа. Удаючи із себе глухонімих, вони надривно “несуть свій хрест”, наперекір витівкам слуг Диявола… Через них Бог демонструє оточенню приклад велетенської внутрішньої сили людини.
Керуються вони одним із головних правил: мудрість - то страх Господній, а розум - то відсутність зла…
Ці люди з великими душами, холодними головами, веселими очима та гарячими серцями володіють індивідуальним, дарованим зверху, особисливим сприйняттям довкілля…
Саме вони і залишаться серед живих в час першого пришестя. На цій планеті їх, як зазначено у Святому Писанні, - сто сорок чотири тисячі осіб.
Ніколенко М.З. в 1993 році підготував, спільно з однодумцями, програму Миротворчого економічного розвитку держави і спробував від імені Тарасових Джерел вручити її президенту України Кравчуку Л.М. Ознайомившись із цією програмою, Леонід Макарович заявив, що автори звернулися не за адресою, бо на них “чекають у психарні…” На що “хворій на голову людині” Микола Ніколенко заявив: “нехай розсудить нас Час і Гоподь”.
Згідно “Божого задуму” кожна людина, що мешкає на цій планеті, має певну місію і живе доти, поки сповна ї не виконає, - такий її хрест, така її доля, бо не в праві людина керувати кроком своїм говорить Святе Письмо.
Сьогодні уже будь-хто, неозброєним оком, може побачити, що Господній час невідворотньо наблизився. Диявол “уже видерся на престол”.
Тому з глибокою вірою, очікуємо на пришестя, надіючись на відновлення справедливості на омитій слізьми планеті нашій для повноцінного тисячілітнього життя серед вибраних та безгрішних творінь.
Господь Бог посоромлений бути не може!

“Що є, то було вже воно,
І що статися має, - було вже,
Бо минуле відновлює Бог!”
(Еклезіаст 3614,15)

Даний текст написаний з наданого мені Миколою Ніколенко відкритого листа президенту України. До якого президента, я не знаю.