Вересень минулого року. Соковито зелені алеї Саду Шевченка, осяяні сонячним світлом і радісним гомоном діточок і молоді. Такі пафосні та буденні слова точно описують мирне сприйняття в більшості міщан вихідного дня в місті за сотні кілометрів від фронту. Чи не так? Тоді ми вперше провели під відритим небом у Харкові своєрідний ярмарок популяризації думки «розумним варто бути». То були другі для міста «Наукові пікніки», що зібрали більше 200 науковців, учителів і інших ентузіастів із усього міста, які без комерційної мети показали майже півтисячі крутих експериментів і дослідів, у яких вільно могли взяти участь тисячі перехожих, передусім, малеча. Там були ще діючі моделі, головоломки, інші цікавинки. Нащо? Задача була одна – показати, що наука – це просто та весело, вчитися можна не ординарно, виконувати домашні завдання та лабораторні роботи можна геть не нудно, вчитися треба добре та відмінно, щоб розуміти «як можна левітувати», «чому лампочка світиться прямо в руках без дротів», «як повітряна кулька не лопається від простромлювання голкою».

На участь у тому заході до останнього розраховували викладачі з Донецька, на чиїх вулицях точилися бої. Спілкуючись із ними було складно підбирати слова, підбадьорювали, що ми самі приїдемо до них і влаштуємо «Наукові пікніки» на українському Донбасі. Пишемо їм чергового листа, коли в з Тернополя, що за тисячу кілометрів приймає такі ж «Наукові пікніки», кажуть: «Захід проходить на Театральному майдані... Раптом прибув автобус, який привіз хлопців з фронту. Зніяковіння... Ми всі починаємо кричати, плескати, співати і... плакати». Команда пікніковців вже лишилася Луганська, який спромігся 2013 року силами Юлії Красильникової заснувати разом із Харковом і іншими містами традицію наукового свята для дітей. Тепер ця дівчина та, хто організовує в ініціативі «Восток-СОС» гуманітарну допомогу звільненим містам. Справжній мотор «Наукових пікніків» полька Аня Возняк провела пів зими під Попасною та Станицею Луганською, допомагаючи Юлії.

Війна нашого світу поставила виклик миру нашої науки. Ми вирішили спробувати експортувати дітям і викладачам із постраждалих територій увагу до їхніх знань. Ми повезли їм «Наукові пікніки». Випробування непаркетної активності підтримав Міжнародний фонд «Відродження», а сприяння надали харківський БФ «МИР І ПОРЯДОК», сєвєродонецькі Кризовий медіа-центр «Сіверський Донець» і Бізнес-клуб «Європейський вибір», артемівські громадські організації, інші заклади та люди пристрасті (до доброї справи), як їх назвала одна колега.

Завдячуючи їм ми змогли побачити щасливі обличчя сотень і сотень школярів і батьків, молодих мам і досвідчених дідусів у Артемівську та Сєвєродонецьку, яким декількох годин яскравих дослідів по хімії, фізиці, логіці було, звісно, мало. Ми побачили щире здивування учителів і викладачів, яким показали простий спосіб мотивації діточок до якісного навчання. Ми почули їхню готовність робити таке знов і знов. А скільки міст і менших місцин ще чекають на свій науковий десант…

Наука об’єднує – то лозунг «Наукових пікніків», який поєднав нас у допомозі дітям, які потребують ще й гуманітарної допомоги своїм серцям і головам.

Для довідки. Проект «Наукові пікніки дітям Донбасу» реалізовується громадською організацією «ЦЕНТР РОЗВИТКУ ГРОМАД» за фінансової допомоги Міжнародного фонду «Відродження».