ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ ЗМУСИТЬ ЗАПЛАТИТИ 65 ТИС. ДОЛАРІВ КОМПЕНСАЦІЇ МЕШКАНЦЯМ ХУТОРА ВІЛЬШИНА ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВА НА БЕЗПЕЧНЕ ДОВКІЛЛЯ
http://bei-news.blogspot.com/2011/02/turtle-news-water_20.html

Довгоочікувана перемога. 10 лютого 2011р. Європейський суд з прав людини прийняв рішення по справі Дубецька та інші проти України, яким визнав порушення з боку України ст.8 Європейської Конвенції прав захист права та основоположних свобод людини через негативний вплив на довкілля, де проживають заявники. Тепер мешканці хутора, які добивались правди понад 20 років, за отримані гроші куплять нове житло - безпечне для здоров’я.
Звістка про рішення суду дуже потішила мене, хоча стала несподіваною. У 2001 році як власкор «Інтеру» у Львові на прохання екологічного адвоката Ярини Остапик побувала у Вільшині. Враження незабутні від умов проживання (виживання) хуторян. В криницях як і в струмках довкола – фанта (такого яскраво помаранчевого кольору води не бачила до цього), хати підтоплені, погреби у воді, мешканці стомлені боротьбою. (репортаж тут http://podrobnosti.ua/society/2001/11/02/6143.html )

У цій перемозі велику роль відіграла особиста позиція, непохитність та віра адвоката, юриста із екологічного права Ярини Остапик. Коли понад 10 років тому вона взялася за справу, усе виглядало безнадійно. Довгі перші 3 роки боротьби із українськими чиновниками, сотні тисяч листів звернень від хуторян до депутатів ВР, до представників Мінприроди, десятки повідомлень у ЗМІ не дали результату. Лише продемонстрували абсолютну безвідповідальність та байдужість до чужої біди.

Саме тому 2003р. 11 мешканців присілку Вільшина с. Сілець Львівської області подали заяву до Європейського суду з прав людини, вказуючи на порушення їх прав на житло та повагу до особистого та сімейного життя, що гарантовані ст. 8 Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.

Розгляд справи у Європейському суді з прав людини тривав більше 7 років, протягом яких заявники подавали нові докази щодо порушення їх прав в рамках Конвенції.
Порушення прав в рамках Конвенції заявники мотивували порушенням їх права на безпечне для життя та здоров’я довкілля, а саме через забруднення території, де вони проживають важкими металами, при цьому вміст у воді та грунті таких металів як ртуть, кадмій, залізо, у 6-25 разів перевищував допустимі концентрації, значне просідання грунту, через що будинки заявників підтоплюються, відсутність питної води, яку заявникам підвозять нерегулярно (перебої у постачанні могли тривати місяцями) і в кількості, недостатній для нормального споживання, і вплив на них цих негативних факторів. Негативна екологічна ситуації у місцевості, де проживають заявники склалась внаслідок діяльності двох великих гірничих підприємств – збагачувальної фабрики та вугільної шахти, які на момент звернення до Суду перебували у державній власності.
Заявники звернулися до Європейського суду з прав людини не вичерпавши всіх національних засобів захисту, оскільки національні суди не розглядали їх позовів щодо захисту права на безпечне довкілля протягом тривалого часу. а тому рішення національних судів щодо заявників були постановлені вже на момент розгляду заяви у Європейському суді.

Вирішуючи питання про порушення ст.8 Конвенції Суд вказав на наявність достатньо сильного зв’язку між викидами, які здійснює забруднювач у навколишнє середовище і державою, що піднімає проблему відповідальності Держави у відповідності до ст.8 Конвенції. Такий висновок Суду однозначно вказує на те, що забруднення довкілля - це не лише питання забруднювача і того, на кого впливає забруднення, це завжди проблема держави. І визнаючи порушення прав заявників, суд зазначив, що при вирішенні цієї проблеми державою не було досягнуто справедливого балансу між конкуруючими інтересами економіки та екологічними інтересами, оскільки вжиті державою заходи на користь заявників були непослідовними та недостатніми, щоб змінити ситуацію, у якій опинились заявники, а ситуація із забрудненням залишалась майже ідентичною більше двадцяти років. Немале значення для прийняття позитивного для заявників рішення Суду мали фотознімки території, де мешкають заявники з її яскраво оранжевими потічками та такого ж кольору водою у криниці.
Приймаючи рішення про справедливу сатисфакцію для заявників Суд врахував, що тривалий вплив промислового забруднення на заявників викликав багато незручностей, психологічних страждань і навіть у певній мірі фізичні страждання і в повному обсязі задовольнив вимоги заявників щодо відшкодування їх моральних страждань.

На даний момент національні органи не лише повинні будуть виплатити справедливу сатисфакцію заявникам, прийняте Європейським судом рішення в рамках національного законодавства змушує національні органи вжити заходи загального характеру, як от зміни до законодавства чи практики його застосування з метою недопущення порушень Конвенції, які зазначені у рішенні Суду.

Борітеся, ПОБОРЕТЕ! Хуторяни Вільшини протоптали першу стежку до захисту своїх екологічних прав для інших. Як правило, справи ЄвроСуду носять прецедентний характер для подібних справ і не лише в Україні. Перемога Вільшан має надихнути інших громадян до активного захисту своїх екологічних прав. І не лише тому, що право на безпечне для здоров'я довкілля гарантоване Конституцією. Це фактично, право на ЖИТТЯ!