прийде час і логіни-паролі від соцмереж і т.п. будуть вказуватись у заповітах разом з інструкціями щодо того, що з цими аккаунтами робити. взагалі, було б добре якби аккаунти що не відвідуються власником протягом більш ніж 2-3 роки видалялися автоматично, але добровільно соцмережі на це не підуть.

Дякую, Михайле, за коментар. Знала, що Ваш буде першим. Сподіваюся, що мій пост прискорить цивілізаційні процеси в мережі. а де б можна було ще його викласти, щоб думка дійшла до тих, хто приймає рішення в соцмережах?

Я б не був таким оптимістичним :)

насправді тема далеко не нова, я особисто бачив декілька публікацій з цього приводу, і власникам та адміністраторам відповідних ресурсів ця проблема знайома. просто зараз стоїть вона не так гостро і ще можна замовчувати щоб не асоціюватися з такими малооптимістичними словами як "смерть".

Знаєте, пані Лесю, десь два місяці тому я теж задумалася над цим питанням. Що стає з аккаунтом? Після смерті знайомого, рука чогось потягнулася кілкнути на сторінку у фейсбуці, а там всі пишуть слова співчуття. Дурниця, напишіть ці слова рідним?! Можливо було б справді доречно, якщо людина не користується сторінкою, наприклад, рік - вона автоматично закривається, анулюється чи що завгодно.

колеги, а як же бути з християнською вірою у вічне життя? я не жартую. хто візьме на себе право видалити акаунт з мережі проти волі власника, якщо цей власник не порушив ніяких правил, а лише помер фізичною смертю? багато комерційних банків декларують, що зберігають вклади, за якими не звертаються, нескінченно довго...

Катехизис каже, що вічно живе душа. Тіло повертається в землю. Про акаунти у християнському віровченні нічого не сказано. Духівник нашої громади, коли править панехиди, пояснює, що душі після смерті потрібні тільки молитви за її спасіння, а ніщо земне її більше не цікавить. Традиційно речі померлого роздають людям. Певно, акаунти теж належать до земних речей.

а як все ж таки бути з банківськими вкладами померлих, вони (вклади) точно "земні", але їх не роздають різним людям і зберігають вічно? з іншого боку, акаунт в соціальній мережі часто є справжнім дзеркалом душі власника, який теж може потребувати молитви за спасіння ;)

))) квіни свого часу співали who wаnts to lіvе forеvеr.видно у людей у масовому порядку зявився реальний шанс пожити вічно. А ще є такий роман португальського письменника,лауреата нобелівки Хосе Сарамаго 'збої в смерті'.рекомендую дискутантам у цій гілці коментарів)

"акаунт в соціальній мережі часто є справжнім дзеркалом душі власника" - Богдане, мені здається що це є більш характерним для блогів, ніж для соцмереж

можливо, Михайле. ніколи не претендував на знавця душ, блогосфери чи соцмереж :) а ти, Тарасе, певно дуже вдало з'їздив до Луганська, бо твої останні коменти просто іскрять :) треба купити рекомендовану тобою книжку та вирушити потягом на далекий схід неньки України. може й в собі щось роздмухаю :)

Недавно у знакомой неожиданно умер муж. ВКонтакте на его странице статус "Дождался. Отпуск. Уезжаю..." И я тоже задумалась.

Ось дещо інший та дуже цікавий погляд на цю проблему
http://osvita.mediasapiens.kiev.ua/material/3790?utm_source=feedburner&utm_medium=email&utm_campaign=Feed%3A+mediaosvita+%28%D0%9C%D0%B5%D0%B4%D1%96%D0%B0%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%29
трохи винесло мозок (вкупі з одним самурайським принципом)

"Западный человек, дитя оптимистической цивилизации, живёт на свете, делая вид, что смерти нет, а если и есть, то очень нескоро. Японская же традиция призывает пребывать в постоянной готовности к неожиданному концу. Одно из известнейших самурайских изречений гласит:просыпаясь утром, будь готов к смерти. Не потому что так импозантней, а потому что это обостряет ощущения и пробуждает разум: главное же - очень уж страшно умирать врасплох!" (с) Акунин "Кладбищенские истории"
Подумайте: якщо ваше життя несподівано припиниться завтра (не дай Бог, звичайно), і ваш аккаунт на тому ж Фейсбук залишиться таким як є зараз, чи хочете ви саме таким залишитись "в пам'яті" людей (див. лінк в попередньому посиланні)? Можна зробити висновок: жити (в тому числі і в Інтернетах) треба так. щоб у випадку несподіваної смерті залишитись в пам'яті людей саме таким. яким би ви хотіли залишитись.