24-го грудня в Херсоні пройшли установчі збори громадської ради (ГР) при ХОДА. І ми з колегами щиро раділи тому, що системно працюючі, соціально відповідальні, незалежні, тощо організації зуміли згуртуватися так, що за результатами голосування склад новоутвореної ради вийшов вельми обнадійливим.

Але ейфорія, як водиться, тривала недовго.
Вже за кілька днів якось самі по собі почали формулюватися всякі різні питання.

138 організацій висловили бажання увійти до складу цього поважного органу. Установчі збори підтримали пропозицію ініціативної групи визначити кількісний склад ради у 45 осіб.
Схожа ситуація була в Миколаєві - 67 бажаючих, і обмеження у 25.
І в Києві також конкурс на представництво ГО у складі громадської ради вийшов чималенький.
Подібних прикладів багато.
Подекуди зустрічаються випадки, коли до складу ГР увійшли всі присутні на установчих зборах. Але таки логічний підхід (бо ж - судді хто?) радше виглядає як виняток з загального правила.
Але жодного разу я не зустрічала бодай якогось обґрунтування запропонованого обмеження кількості. От хочемо 25, 40 чи 45 - і все тут.
Якось не серйозно виглядає як для консультативно-дорадчого органу така позиція, чи не так?

Далі. Згідно вже достатньою мірою закиданої камінням Постанови № 996, кожна організація, яка претендує на участь у громадській раді має подати чималенький стус документів:
- заяву
- рішення керівника інституту громадянського суспільства про делегування представника для участі в установчих зборах, посвідчене печаткою
- біографічну довідку делегованого представника інституту
громадянського суспільства
- копії документів, що підтверджують легалізацію інституту
громадянського суспільства
- інформацію про результати діяльності інституту громадянського
суспільства протягом останніх двох років

Попри те, що навіть вимога подання (на початку 21-сторіччя!) отих “довідок, що не верблюд” (біографія, інформація про діяльність, тощо) мені особисто видавалася дикою (а Гугл навіщо ж?), реалії життя виявилися ще більш безглуздими.

Наскільки я зрозуміла з численних повідомлень, - жодного разу цей пакет документів не став основою для якогось аналізу, його зміст й ініціативною групою, й установчими зборами взагалі до уваги не брався, прийняття рішень відбувалося зовсім на інших підставах.
Отже - а навіщо тоді було переводити таку кількість паперу і витрачати людино/години? Кому потрібні папірці, які ні на що не впливають? Лідери громадських організацій такі вже дармоїди на шиї суспільства, що їх треба було хоч чимось зайняти?

Далі.
Поточний склад новообраної громадської ради принаймні в Херсоні мало чим відрізняється від кістяка того ж консультативно-дорадчого органу, що сформувався у попередні роки.
Більш того - члени новоствореного органу вже активно формують комітети відповідно до тієї структури ГР, що вже склалася раніше.
Тож, те саме питання - що ж це за “перезавантаження” таке, якщо воно внаслідок додаткових зусиль призводить до того, що вже було?
Більше того, під час установчих зборів голова ГР попереднього скликання повідомила, що з Постановою 996 втрачається сенс звітування ГР про свою діяльність, адже після закінчення чергового терміну повноважень (2 роки) знову наступають установчі збори, і - все з початку.
Натомість попередній формат ГР дозволяв у будь-який момент будь-якій організації як увійти до складу ГР, так і полишити її.
Що буде зараз, якщо якась організація двічі поспіль “прогуляє” засідання і, відповідно до Постанови 996, буде виключена зі складу ГР? З кого і яким чином добиратимуть претендента на те місце, що вивільниться? Кожна рада винаходитиме велосипед?

І ще далі.
За кілька днів після установчих зборів ГР, ХОДА оголосила про збір пропозицій від ІГС щодо проведення консультацій з громадськістю. Суб'єктами подання цих пропозицій можуть бути як члени ГР, так і інші ІГС.
В принципі - все вірно. Чим ширше таке коло - тим більше демократії. Але ж за що громадські лідери щойно ламали списи?
І чому громадські лідери масово забули це простеньке правило, коли домовлялися про кількісний склад рад?

Тож, всі ці “маневри” стають мені все більш і більш схожими на ситуацію, коли за комп'ютером просиджує години початківець, в якого нема жодної мети, але натомість є безліч вільного часу: зберігати створені документи нема потреби, дізнаватися, які програми є і як вони працюють, нема мотивації, тож, аби знов подивитися на привабливу картинку на робочому столі так зручно і природньо просто тицьнути у кнопку “Reset”.

Але хіба ж громадські лідери не здатні винайти краще для себе та суспільства рішення, замість того, щоб без кінця тиснути ту привабливу кнопку?