Незважаючи на рівень кваліфікації, всі діячі громадського сектору є аматорами. За визначенням. Такими нас бачив законодавець, і закріпив це у Законі “Про громадські організації”. А ми вже майже 2 десятки років вважаємо це прийнятним.

За цей час не виникло ані профільної освіти, ані відповідних професій у класифікаторі, ані механізмів реалізації норм інших, новіших законів, які начебто дозволяють нам професіоналізуватися. Тож, чиновники нас вважають непрофесіоналами може й обгрунтовано.

А оскільки професійна ніша вільна, то сюди швиденько попрямували інші фахівці, яким законодавство щедро не забороняє професійну діяльність. За всі спеціальності не скажу, але піарники та рекламісти зустрічаються нині на наших стежках надто часто.

Зрештою, мають право. Щоправда, найпрудкішими виявилися ті, хто сам себе самовпевнено професіоналом й призначив .

Колись на тренінгу для тих самих аматорів широкого профілю одна мудра людина розповіла таку притчу: "Если в город приезжает цирк и вы повесили афишу “В субботу на ярмарке будет цирковое представление” - это реклама. Если вы прикрепили афишу на спину слона и провели его по городу – это будет продвижение (промоушен), то есть стимулирование сбыта. Если слон прошелся по любимой цветочной клумбе мэра города, то это приобретение известности (паблисити). А если после всего этого вы еще и сумеете добиться, чтобы мэр города посмеялся над этим, – это уже будет ПиАр (паблик рилейшнз), то есть установление хороших связей с общественностью“.

Професіонали, мабуть, послуговуються іншими, більш фаховими визначеннями. В результаті банальну і невибагливу рекламу нам регулярно намагаються видати за елегантний піар, наші, рідні напрямки діяльності, як то суспільний діалог, дослідження громадської думки, демократичні цінності підміняються штучними підробками.

В результаті маємо ”спритків і гарнюнь", численні бренди областей, міст та містечок, що викликають стьоб у загала, тусовки для вузького кола із не дуже щирими, але захопливими відгуками учасників.

А що ж ми, аматори? Не скажу, що ми не відповідаємо на виклики.
Але ці відповіді здебільшого скидаються на боротьбу із наслідками, аніж на усунення причини.