Місяць тому хітом українського інтернету став блоговий запис про друкарську машинку Ятрань в паспортному столі. Цей запис був настільки популярний, що наразі Гугл видає його сьомим у списку за ключовим словом “ятрань”.

Я тоді навіть згадала й свої власні публікації на паспортну тематику.

А ще - мала доволі гостру дискусію із однією користувачкою фейсбуку, яка написала приблизно таке: “як добре, що ми свого часу заплатили 200 доларів за паспорт, так ятранна тітка нам навіть посміхалася, а зараз ми із нетерпінням чекаємо на громадянство добропорядної європейської країни і потім назавжди забудемо оцей весь жах нашої ятранної батьківщини”.

Мені у цьому коментарі побачилася зневага до авторки блогу, після чого гостра дискусія і відбулася. Моя опонентка запевняла, що нічого поганого про авторку й на думці не мала, втім вважає такі зусилля аналогічними діям героїв відомої усної народної творчості: “їжачки кололися, плакали, але продовжували їсти кактус”. Тобто: їжачки - вони… їжачки і є, що з них взяти?

От я і подумала, що варто мабуть мої аргументи на користь їжачків розмістити на порталі ГУРТу - може вони ще комусь стануть при нагоді у дискусії.

1. Любителям комфортного отримання бюрократичних папірців поза чергою варто берегти і цінувати кожного ліпшого іжачка, бо саме завдяки тому, що ті терпляче стоять за дверима, а не смикають ятранну тітку щохвилини, вона може комфортно і з посмішкою обслуговувати саме вас. Адже робочі години в ятранної тітки все одне не зміняться, скільки б вас, позачергових, не було. Якщо їжачки плюнуть на принципи та також підуть поза чергою - з вас, позачергових, виникне черга, яка нервуватиме й вас, й ятранну тітку. І ваш комфорт на тому закінчиться.

2. Тим, хто готовий щедро оплачувати бюрократичні папірці, варто берегти і цінувати кожного ліпшого іжачка, бо якщо ті начхають на свої принципи та також сплатять оті 200 баксів, то ціна на позачергове обслуговування підніметься. Адже робочий час як вже було зазначено у п.1, у ятранної тітки незмінний, і ті, хто хочуть поза чергою - мають просто платити більше. Потім - ще більше. Ще. І ще. Аж до тієї межі, коли більше все одне вже ніхто платити не буде. І тоді вам таки доведеться стояти у черзі. Адже, друга ятранна тітка все одне не з'явиться, і комп'ютер у неї також не з'явиться, бо мета бюрократичних перепонів - отримання “чорного налу”, і “білу” посаду для цього ніхто не вводитиме.

3. Я, звісно, поважаю право людини на вільний вибір місця проживання, і громадянства також. Але усі ці складнощі із отриманням громадянства в цих добропорядних країнах, для нас, вихованих ятранною системою, зумовлені тим, що ми своїм, зокрема, рівнем сприйняття корупції несемо загрозу усталеному суспільству. І як це не парадоксально, якщо індекс сприйняття корупції в нашій ятранній країні і й не перетинає того порогу, після якого ваші сподівання на отримання громадянства вередливої країни розбиваються вщент, то лише завдяки зусиллям тих самих їжачків, які й не збираються громадянство міняти. Так що ваші райдужні сподівання цілком і повністю в руках тих самих їжачків.

4. Зрештою, якщо зміна громадянства все ж таки не вигорить, і вам доведеться залишитися, то позитивні зміни у вашій рідній ятранній країні - знову ж таки цілковито в руках тих самих невтомних їжачків.

Так що, дорогі любителі адмін-послуг без черг, за помірну, хоч і підвищену плату, які мріють про зміну громадянства - БЕРЕЖІТЬ ТА ПРИМНОЖУЙТЕ ІЖАЧКІВ. Ваше комфортне та гармонійне майбутнє знаходиться не у ваших, а в їхніх руках!