Цими днями в Одесі проходить традиційний книжковий ярмарок "Зелена хвиля".
Я була там у день відкриття і на інформаційному наметі побачила оголошення - "Збір книжок для дитячого будинку". 
"Які молодці, - подумала я, - не лише торгують, а ще й добру справу роблять".

Вчора я знову була на тому ярмарку. Вже майже проскочила цей намет, та мою увагу привернула жінка, яка щось роздратовано і обурено доводила наметовим "мешканцям". Я прислухалася. Суть конфлікту полягала в тому, що жінка хотіла знайти можливість передати книжки для дитячого будинку, а інформаційна команда одноголосно стверджувала, що акція була у перший день, вже закінилася, і вони нічого зробити не можуть. І ще одна, не головна, але важлива деталь - жінка була явно пенсійного (поважного, як прийнято казати) віку, а в наметі працювали хлопці і дівчата якщо вже не студентського, то раннього після-студентського віку.  Тобто, можна було б очікувати звичайну людську повагу і підсвідоме прагнення допомогти. Але не сталося.

На щастя, я знала куди спрямувати жінку. Просто так співпало - я теж трохи займаюся збором книжок і передачею їх тим, хто потребує. Тож, я їй порадила дійти до намету Галини Дольник тут на ярмарку, або у інший день піти до Книгарні-Кав'ярні, де діє постійна акція "100 книжок для сільської бібліотеки".

Трохи пізніше я знову зустріла цю жінку - біля того намету, що я порадила. Вона саме домовлялася про вивіз книжок. Була безмерно вдячна за пораду, адже вже навіть виносила одного разу  книжки до контейнерів, але серце крається, що їх просто здадуть у макулатуру, а не читатимуть.

Здається, історія закінчилася щасливо, що ще треба?
Мабуть, таки треба. Ніяк не можу зрозуміти логіку оганізаторів благодійної акції, яка тривала аж один день. Як про неї могли дочасно дізнатися відвідувачі ярмарку, які не досліджували заздалегідь програму? А якщо й досліджували, то з чого випливало, що у перший ж день акція й скінчиться? І який сенс згортати якцію, якщо намет продовжує стояти ще 3 дні? Про те, що акція проводилася "для галочки" або заради картинки на ТБ, думати не хочеться. Тож, який сенс?
Більше того. Акція "100 книжок для сільської бібліотеки" може й не надто голосно рекламується, але й не є засекреченою. Про неї були сюжети на центральних каналах телебачення, є інформація в інтернеті, і на тому ж таки фейсбуці, де створена  сторінка ярмарку "Зелена хвиля".
То як так виходить, що в інформаційному (!) наметі профільного (!) ярмарку не можуть порадити людині, яка хоче зробити добру справу, куди звернутися? Чому у благодійних справах (можливо, - деяких благодійних справах) не створюється спільний простір для забезпечення безперервності доброї дії? Адже така безперервність забезпечила б кращий спільний (суспільний) результат, чи не так?