Останнім часом серед політиків та відомих особистостей стало модним заводити блоги та користуватися іншими “новими медіа”. Однак більшість з них не розуміє, що високий статус та відомість ще не гарантує успіху у використанні Інтернет-інструментів. Так, люди виключно з цікавості можуть зайти у блог або додати політика до списку друзів на Facebook, але щоб утримати аудиторію, щоб відвідувачі ставали прихильниками, щоб формувалось коло однодумців і соратників варто, по-перше, багато і наполегливо працювати в соціальних медіа, а по-друге, проявляти креатив, знаходити та втілювати нестандартні рішення.
Дивлячись на мережеву (та навколомережеву) активність Лесі Оробець складається враження що ця людина має досить амбіційні цілі в плані завоювання популярності в українській блогосфері, і наполегливо працює над їх втіленням.
Нещодавно Леся Оробець зробила перший подкаст із серії “Українська альтернатива”. Подкастинг, по суті, є різновидом блогінгу, фактично подкаст є постом у блозі, тільки не текстовим, а звуковим. Так само як існують відеоблоги (палким прихильником яких є, наприклад, Дмітрій Мєдвєдєв). І хоча цей формат не є поки що досить популярним, але я впевнений що він має перспективи. Зрештою, масово слухати подкасти УАнет почне тоді, коли з'являться дійсно цікаві подкастери та їхні якісні записи. Тому окремий “ріспект” Лесі Юріївні за вагомий внесок в розвиток та популяризацію подкастингу в Україні:)
Взагалі, аналізуючи інтернет-активність пані Лесі, слід відзначити її щирість. Напевне, саме така відвертість та відкритість приваблює людей до її блогу. Читачі бачать, наскільки це цілеспрямована та сильна особистість, але в той же час - м'яка та спокійна. І була в мене думка звернути увагу авторки на те що в її записах не вистачає “гостроти” для здобуття ще більшої популярності, але потім подумалось: навіщо нам новий Михайло Бродський або Микола Малуха? “Гострих” серед “топів” вистачає, а от щирість і відвертість в дефіциті…