Увiйти
+ Пiдписатися
Від мрій до дій.
Продовжуючи свій щоденник активіста ділюсь своіми відкриттями та першими кроками.
Як не дивно, але тільки сьогодні мені вдалося зрозуміти що саме я хочу і чому! До цього було багато хаотичних рухів і всі діі здавалися не пов'язаними між собою. Це і групи самодопомоги і робота з ув'язненими( до речі в березні група святкує рік своєі діяльності в колоніі N64). А ще це було вивчення хімічних залежностей, розвиток спільнот самоорганізаціі, розповсюдження інфомаціі, пошук джерел фінансування, розробка програми реабілітаціі та соціальноі адаптаціі підлітків які перебувають в конфлікті з законом, інформаційні брошури для підлітків, а також мрія створити комьюніті центр для молоді. Робив те що йшло від серця і все легко давалося, але в свідомості не міг пов'язати весь цей досвід, щось не давало спокою. І от нарешті сьогодні мозаіка склалася в цілісну картину. І я зрозумів. Досвід роботи з ув'язненими, безпритульними, алкоголіками, наркоманами та просто нещасними людьми нагадує мені діі санітара на полі бою. Десь констатуєш смерть, десь відтягуєш поранених, та намагаєшся допомогти. Також це нагадує краш тест, де люди на крилах мрій врізаються в бетонну стіну реальності( багато хто не виживає).
Багато організацій займаються порятунком поранених нашим життям або власними помилками, але я зрозумів що життево необхідно віддати мій досвід молоді. Я хочу готувати підлітків до життя. Моє життя, це реальна карта "мінних полів" і коли я починаю ділитись досвідом, вже ні в кого не виникає питаннь, чому не треба робити те чи інше.
Ці думки витали в повітрі(хай і не усвідомлені мною), і я почув що це називається первинною профілактикою( цікаво, що коли я до чогось додумаюсь- це вже якось названо і описано ). А ще неодноразово чую що ця первинна профілактика ніким не фінансується і це безпереспективний напрямок. Але я вже побачив ціль і відчуваю себе цілісним, та чітко усвідомлюю чого хочу. Тому мало що зможе мене зупинити.
Вже сьогодні звернулись до міськ ради за приміщенням, формується команда, готуються опроси в місцевих ЗМІ щоб підготувати жителів міста до нашого виходу "в люди".
Ду же хотілося б почути якісь рекомендаціі від "ветеранів" громадського сектору. Зараз, чим більший запас досвіду я отримаю, тим менше буде помилок.
- 07.03.2013
Олександр Алієв 
3
Коментарі
Насправді первинна профілактика, це та робота, результати якої не є швидкими, але багато дітей, підлітків, та учнівської молоді завдяки такій профілактиці втримались від необдуманих кроків. Цю роботу потрібно дійсно робити як це роблять фірми, що пропагують алкоголь, цигарки, безпечний секс та інше, тобто на постійній основі. Коли молода людина бачить рекламу (живою рекламою може бути життя батьків) декілька разів на день, в тиждень це вже десятки разів, а в рік ... так формується звичка яка переходить в залежність. Тому й профілактика доступно і просто організованая, на постійній основі, дає змогу сформувати в підсвідомості дитини елементарні навики самозбереження. це благородна справа, Олександр я радий що Ви знайшли своє призначення по серцю. Сам займаюсь первинною профілактикою, особисто є розроблені програми, адаптовані під урок 45 хв., зараз вже може не так часто але продовжую по мірі можливостей зустрічатись з учнівською молоддю, це також дає відчуття своєї значимості у світі.
хай щастить
Возьмусь утверждать, что Вы не сможете "отримати запас досвіду" через комменты, да и ожидание "тим менше буде помилок" вызывает сомнение. Делиться можно информацией, историями, рекомендациями и т.п., опыт не тиражируется. И второй коммент - мы начали свою работу с детьми в 1990 году, и только эдак лет через семь в обиход стал входить термин "первичная профилактика", т.е. работали лет семь по велению сердца, не зная чем же мы занимаемся. Из них первых три года - без своего помещения. К концу 90-х организация выросла из 7 семей до 14 500 с охватом крупнейших городов не только в Украине, но и в России. Дерзай и все получится!;)
Дякую вам за коментарі.
Чесно кажучи, зовсім немає часу, ні писати, ні відповідати на коментарі. Але нащастя невтрачаю ні оптимізму ні напору.
Зараз маю, такий собі експрес курс. Ідея лавіювати між декільками організаціями виявилася важкою, але продуктивною. За тиждень проходжу усі важливі для мене інстанціі від типографіі до міськ.ради. Вперше в житті потрапив на тренінг по фандрайзінгу . Ознайомився з написанням проектів і вже пишу свій. Вся інша інформація виявилася для мене не новою і я навіть доповнював тренера. Зрозумів що я природжений координатор. Полк волонтерів швидко росте і всі задіяні, а я дивуюсь звідки вони беруться, але усіх задіяв. Голова йде обертом, але я розумію що це безцінний досвід який я буду ще довго усвідомлювати і систематизувати(а значить буде про що писати на ГУРТі).
Є вже і видимі результати. Готові брошури для підлітків, домовленість з міським ЦСССМ про проведення лекцій в навчальних закладах та розповсюдження матеріалу. Це була іхня ініціатива, я як завжди знайшов що потрібно ,в першу чергу держслужбовцям. А значить я донесу інформацію і про комьюніті центр до дітей. Далі це буде осередок самоорганізаціі та навчання. Справа рухається дуже швидко, буду тримати такий темп розвитку якнайдовше.