У рамках акції #РозкажиСвоюІсторію, мета якої  ̶  викриття випадків дискримінації жінок на ринку праці та висвітлення  історій про  жінок, які досягли успіху в бізнесі та кар’єрі, експерт ГО «Сучасна жінка» Анна Жукова поспілкувалася з Тонею на тему гендерної рівності в Канаді і Україні. Тоня у свої 33 роки встигла попрацювати в Україні та в Канаді. У Канаді вона проживає і зараз та працює там фінансовим аналітиком в логістичній компанії.

– Чи існує нерівність у займаних посадах між чоловіками і жінками в Канаді? Чи відбір ведеться виключно за кваліфікацією?

– Звичайно, у Канаді з цим так само важко, як і в Україні. У березні на сайті ctvnews.ca з'явилися дані, що в середньому жінки заробляють менше, ніж чоловіки. Окрім того, що у жінок зарплати нижчі, в разі, якщо будуть приймати на роботу жінку і чоловіка з однаковою кваліфікацією, то, швидше за все, наймуть чоловіка. У 2015 р. почали досліджувати, скільки є жінок на головних керівних позиціях – і виявилося, що всього 8,5%. Тому багато компаній уводять спеціальні програми з найму і просування жінок на роботах. Загалом нерівність у професійній сфері присутня.

– У порівнянні з Україною, що є неприпустимим у поведінці колег у взаєминах між статями на роботі?

– Одягатися треба за правилами компанії. У нас, наприклад, дозволяються джинси, але це не дуже часто. У бізнес- або фінансових сферах обов'язковий офісний стиль одягу. У нас на роботі скаржаться у відділ HR (human resource), якщо хтось одягнув коротку спідницю або рвані джинси. Також дещо відрізняються теми для розмов, які можна порушувати на робочому місці. Наприклад, про погоду завжди можна говорити (сміється,  – прим. редактора). Також допустимі теми про телевізійні шоу, серіали, фільми. Часто запитують, як справи, як пройшли вихідні або вечір, як робота. Це безпечні теми. Ще можна про сім'ю питати: як усі поживають, як відзначили свята. Щодо решти  тем – це вже небезпечніше зона і треба дивитися, які у вас відносини.

В Україні прийняті дотики, іноді швидкі поцілунки. У Канаді чіпати когось руками не бажано. Потискають руки виключно коли знайомляться і коли говорять, що приємно було познайомитися. Іноді можна обійняти, наприклад, якщо хтось із добрих знайомих йде з роботи. Був випадок, у нас працював хлопець, який любив чіпати всіх руками (наприклад, на плече руку покласти), то на нього всі скаржилися. Але це в офісах. Можливо, в інших сферах по-іншому, не знаю.

– А буває, що співробітницю просять надати допомогу тільки тому, що вона жінка і повинна це вміти?

– Немає такого. Як жінки, так і чоловіки таких натяків не зрозуміють і лише здивуються від такого прохання. До жінок з дітьми зазвичай ставляться з розумінням, хоча багато що залежить від менеджера. У неї можуть бути послаблення по роботі (раніше піти, щось невчасно зробити), але не до крайнощів.

– Якщо жінку дискримінують, до неї проявляють явний сексизм, вона може себе якось захистити, звернутися або до менеджера на роботі, або в громадську сферу? Що це дасть, які будуть результати?

– Так, звичайно. Тому тут усі так акуратно поводяться. Можуть навіть через незначну причину поскаржитися, і це може призвести до звільнення. Але штрафів тут, як в Україні, немає. Для захисту своїх прав звертаються в human resources. І вони вже проводять розгляд індивідуально в кожному випадку – хто, де і що. А сексизм... Усе залежить від того, хто і наскільки вразливий. Можуть і через вульгарний  жарт поскаржитися. У нас в компанії з цим нормально, тому що ми логістикою займаємося і тут все трохи простіше. В цілому я не сильно з цим стикалася.

Спілкувалася Анна Жукова, експерт ГО «Сучасна жінка»

Шановні жінки, якщо Ви також готові поділитися своїми розповідями про дискримінацію на роботі чи історіями успіху, то заповнюйте форму за посиланням https://goo.gl/vBx44C. Відповідальна особа зв’яжеться з вами для уточнення інформації, написання статті та її публікації.  При необхідності розповідь може бути анонімною.  Три історії, які наберуть найбільше вподобань, отримають цінні призи  від НГО «Сучасна Жінка».