З керівником проекту «Попередження конфліктів у Південній Україні» Сергієм Даниловим говоримо про рівень конфліктності в Херсонській області, факторах, які викликають соціальну напруженість і особливості системної роботи із запобігання конфліктам.

Першоджерело: Громадське радіо

Сергій Данилов: Я думаю, картина складна. Ми зараз знаходимось на початку проекту, але я їжджу на Херсонщину з травня 2014 року, як і на схід. Для мене це був поклик і з професійної, і з людської точки зору, я намагався збирати інформацію по Херсону навіть тоді, коли проект ще не почався.

Є різні стратегії. Є частина фермерів, бізнесменів, підприємців, які не шукають, сподіваються, що все повернеться, ринки відкриються — «нєкіє політікі договорятса». Цього, звичайно, не буде. Прийняття реальності завжди складне. Люди не хочуть приймати.

Але  в мене є враження з розмов, з публікацій, що частина шукає. Люди живуть прагматично, раціонально значною мірою. Вони шукають шляхи постачання своєї продукції і ринки збуту в центральній Україні, в Дніпрі, в Одесі — пошук ринків триває.

Там страшенно не вистачає інфраструктури. Логістичної, по зберіганню продукції. Не вистачає нормальної сертифікації, щоб це знаходило споживача в країнах Європи. Але одночасно щось робиться, певні зрушення відбуваються.

Тетяна Курманова: Ми мешкали в Криму і постійно чули, що це «вибухонебезпечний» регіон, бо є багато національностей. На Херсонщині є і кримські татари, турки-месхетинці, курди. З цього ракурсу ви розглядаєте Херсонщину?

Сергій Данилов: Звичайно. Я писав і буду писати про ці проблеми, бо тут поєднання професійного і громадського інтересу. Я не розглядаю це як «вибухонебезпечний» регіон. Але я хочу наголосити, що проблеми і конфлікти будуть. Питання в тому, як до них підходити і як ставитись, а також — як їх трансформувати. Конфлікт може бути і джерелом розвитку, а не проблем. Безконфліктно суспільство не існує ніде.

Сергій Данилов: Я думаю, картина складна. Ми зараз знаходимось на початку проекту, але я їжджу на Херсонщину з травня 2014 року, як і на схід. Для мене це був поклик і з професійної, і з людської точки зору, я намагався збирати інформацію по Херсону навіть тоді, коли проект ще не почався.

Є різні стратегії. Є частина фермерів, бізнесменів, підприємців, які не шукають, сподіваються, що все повернеться, ринки відкриються — «нєкіє політікі договорятса». Цього, звичайно, не буде. Прийняття реальності завжди складне. Люди не хочуть приймати.

Але  в мене є враження з розмов, з публікацій, що частина шукає. Люди живуть прагматично, раціонально значною мірою. Вони шукають шляхи постачання своєї продукції і ринки збуту в центральній Україні, в Дніпрі, в Одесі — пошук ринків триває.

Там страшенно не вистачає інфраструктури. Логістичної, по зберіганню продукції. Не вистачає нормальної сертифікації, щоб це знаходило споживача в країнах Європи. Але одночасно щось робиться, певні зрушення відбуваються.

Тетяна Курманова: Ми мешкали в Криму і постійно чули, що це «вибухонебезпечний» регіон, бо є багато національностей. На Херсонщині є і кримські татари, турки-месхетинці, курди. З цього ракурсу ви розглядаєте Херсонщину?

Сергій Данилов: Звичайно. Я писав і буду писати про ці проблеми, бо тут поєднання професійного і громадського інтересу. Я не розглядаю це як «вибухонебезпечний» регіон. Але я хочу наголосити, що проблеми і конфлікти будуть. Питання в тому, як до них підходити і як ставитись, а також — як їх трансформувати. Конфлікт може бути і джерелом розвитку, а не проблем. Безконфліктно суспільство не існує ніде.