Одна из наших стратегических целей - объединить усилия государственных, международных структур, бизнеса, СМИ и общественности в преодолении эпидемии туберкулёза и повысить эффективность их работы.
Цель – широкая, нужная, но вот о том, как она осуществляется – интересная история. Как же любят у нас сам процесс работы. Мы делаем и то и это, а когда спросишь о результате – опять то же самое: мы делает все, но вот что-то не так получается. Зато сам процесс деятельности – штука захватывающая.
Мы спрашиваем о результатах и проблемах в рамках программы, а нам рассказывают о тех документах, которые уже подписаны. Может я чего-то не совсем понимаю?
Может нашим партнерам нужно преподавать Закон Парето или принцип 20/80?
Этой идее уже много лет, и в наиболее общем виде формулируется как «20% усилий дают 80% результата, а остальные 80% усилий — лишь 20% результата».
Я сейчас наблюдаю картину: 80 % усилий и 20% результата, а вот как изменить полярность?
Как научить работать не ради процесса, а нацелить на результат? Мотивы?
В монастир чужий якщо зі своїм статутом прЕте - Не врятують вас ніякі принципи Парете. Скаже кожен вам чиновник, кожен бюрократ: Йому платять за процес, не за результат!
Дякую за такі гарні вірші. Таке запитання: коли ми йдемо в крамницю, нас дуже цікавить результат - те, що ми придбали, і зовсім мало уваги приділяємо процесу придбання (в усякому разі я себе маю на увазі). То чому ж тут більше уваги приділяється процесу? Адже не його ми будемо споживати, а те, що лежить в кошику? І як з цим боротися?
ну не кажіть... я спостерігав за консюмерами під час шопінгу... здається, тут важливим є більше процес :). після купівлі у шопера як привило виникає відчуття фрустрації
Коментарі
В монастир чужий якщо зі своїм статутом прЕте -
Не врятують вас ніякі принципи Парете.
Скаже кожен вам чиновник, кожен бюрократ:
Йому платять за процес, не за результат!
"Парето", перепрошую, редагування коментів ще не запрацювало:(
Дякую за такі гарні вірші.
Таке запитання: коли ми йдемо в крамницю, нас дуже цікавить результат - те, що ми придбали, і зовсім мало уваги приділяємо процесу придбання (в усякому разі я себе маю на увазі). То чому ж тут більше уваги приділяється процесу? Адже не його ми будемо споживати, а те, що лежить в кошику? І як з цим боротися?
ну не кажіть... я спостерігав за консюмерами під час шопінгу... здається, тут важливим є більше процес :). після купівлі у шопера як привило виникає відчуття фрустрації
А фрустрація від чого? Від РЕЗУЛЬТАТУ!!!!!!!!! :-)
Тому як не крути - а результат - це сила.