Органы местного самоуправления , которые неравнодушны к вопросам благотворительности, могли бы выделять помещения под такие магазины на льготных условиях.

я бачив за кордоном такі благодійні крамнички...
А в Україні... - ключове слово "могли би..."

не могли...б. Не будут они у нас работать долго. особенно сейчас. А жаль - замечательный опыт

треба в онлайні робити. тобто, благодійний ІНТЕРНЕТ-магазин.це в сотні разів реальніше. ніж "в реалі":)))

егеж, це вже ідея для проекту

у мене вдома стільки речей....Міша, вперед :)

підтримую Вікторію - це ідея для проекту (в розумінні заявки на грант:), а не для бізнесу в Україні-сучасній... :( для того, щоб допомогти нужденним, Тарасе, просто залиш зайві речі біля смітника - вони самі знайдуть свого нового користувача. посередництво у вигляді благодійного магазину (онлайн чи кіоск - байдуже) - це лише красивий маркетинговий спосіб додатково обідрати нужденних! в цій країні прості люди мають картки на знижки 1-10%, заможні - 30-40%... знаєте чому? ;)

Дякую, Богдане за рекомендацію. До останнього часу так і робив :). Свого часу, в університеті у нас діяв кіноклуб (самоорганізована, незареєстрована ініціатива), який існував в основному за членські внески. Але крім того ми влаштовували тематичні кіноперегляди за невеличку благодійну платню. За гроші, які ми заробляли, ми купляли диски, робили афіші. Найцікавіше те, що потім грошей ставало все більше і більше. Тоді ми вирішили влаштовувати безкоштовне чаювання, каву, печенька... а впринципі, доходи від кіноклубу були більші, ніж зарплатня молодого викладача ))). у положенні про кіноклуб було записано, що у разі розформування, все наше нажите майно піде на підтримку розвитку вітчизняного кіномистецтва )))

По-перше, такий бізнес (благодійний інтернет-магазин) таки може сам себе окуповувати та заробляти на благодійні цілі. Он-лайн складова не складна, навіть простіша ніж у звичайному інтернет-магазині.
Людей, які віддають нормальні речі - море! В ЖЖ існують спільноти міські "отдам даром", ми з дружиною і брали там багато речей, і віддавали багато (я віддав два принтера, електронний записник, дитячий візок і т.п.). В Києві навіть ноутбуки робочі роздають. Єдина проблема - потрібен кур'єр, а ще краще - авто, бо той хто віддає зазвичайн не возить, а якщо магазин всеукраїнський - то бажано в кожному місті де він працює. + невеликий склад теж в кожному місті (бо коли будуть віддавати телевізори, дивани і т.п. на квартирі їх не дуже зручно тримати). + дешева фотокамера, людина з мінімальними навичками фотографа і скромна імпровізована фотостудія.
Якщо комусь цікаво - давайте попрацюємо, я можу взяти на себе онлайн-складову:)

якщо все це так привабливо, чому досі ніхто це не зробив в Україні, а якщо і спробував зробити - чому на цьому не розкрутився сам чи не розкрутив супер благодійну програму? ;) з разряду "цікавих" у мене теж є соціальна "бізнес" ідея: всім працівникам міжнародних донорських організацій Києва, а також працівникам фінансованих ними ГОшек Києва, Харькова, Донецька та Львова, які володіють легковими авто, під час євро-2012 об'єднатись в мережу таксистів-волонтерів, які возитимуть інозмених туристів, а прибуток спрямовуватимуть на статутну діяльність своїх організацій чи їм подібних. головні конкурентні переваги: знання водіями та водійками англійської (німецької) мови, низька ймовірність шансону, готовність підтримати розмову про всьо :)

Богдане, ідеї насправді ніщо без реалізації. Можна програти з найкращою ідеєю, можна виграти з найгіршою...

повністю згоден, Михайле! саме на реалістичність вдалої реалізації ідеї благодійного магазину в наших теперішніх умовах ведення малого бізнесу і намагався звернути увагу. мій власний досвід, а також спілкування і взаємодія з іншими представниками малого бізнесу в нашій країні поки не дозволяють мені занадто оптимістично оцінювати перспективи і можливості для розвитку малого підприємництва в цілому, а особливо соціального...

а які тут проблеми? дану ідею можна реалізовувати на єдиному податку - приблизно 400 грн. місяць. далі все залежить від бажання і трохи менеджерських навичок (без першого не обійтись, а друге - справа наживна:)

:)