Что бы достигнуть места назначения, для начала нужно знать куда вообще идти.
Сфера образования должна перестать быть бесполезным гуманитарным вопросом, который финансируется и обсуждается по остаточному принципу. Образование это тот продукт, с которым Украина может выходить на международные рынки и успешно конкурировать с ведущими игроками из Европы и США. Цель кажется слишком амбициозной, но, тем не менее, у нашей страны есть все необходимое – богатая образовательная традиция, разветвленная сеть высших учебных заведений и социальный запрос на формальное обучение. Каким же должно быть украинское высшее образование, что бы бросить вызов Гарварду и Оксфорду?
Блок первый. Студенческий.
Билл Гейтс прав, когда говорит о том, что в современных условиях единственное что важно для обучения это мотивация студента. В сети сейчас можно изучить все, начиная теорией посмотдернизма и заканчивая физикой атомных частиц. Только захочет ли студент это учить?
Любимый вопрос педагогов и родителей, которые они адресуют психологам «Как заставить ребенка учится?». Да, никак. Если вы будете пихать еду в сытого человека, тем более невкусную то все чего вы добьетесь – его вырвет, и вряд ли он будет испытывать к вам и к этим блюдам позитивные чувства. То же самое и с обучением.
Не буду разводить широкую демагогию, а просто скажу, что на мой взгляд нужно сделать что бы эта мотивация присутствовала. Самое важное в этом вопросе – хотя бы слабый, но осознанный выбор будущей профессии.
Тут поможет качественная профориентационная работа школьного психолога и администрации. В западных странах это поставлено на поток: дни профессии в школе, когда родители учеников приходят и рассказывают о своих специальностях, всевозможные тесты и собеседования, которые проводит психолог с выпускниками, ярмарки работодателей и т.д.Студенту важно хотя бы отдаленно понимать, чем он будет заниматься, поступая на инженера, врача или маркетолога. Без этого понимания обучение превращается в заучивание бесполезных огромных массивов данных.
Сразу после поступления студентов нужно отправлять на реальные предприятия с целью ознакомления. По некоторым специальностям студенты их видят, уже когда сами начинают искать работу и понимают что ничего не умеют.
Кроме того, на первом курсе еще не поздно понять что собрался заниматься не тем и использовать возможность поменять специальность. Сейчас это очень сложная бюрократическая процедура, которую нужно упрощать.
Обучение должно неотрывно идти с практическим применением теоретических знаний. Реальные ситуации из производства, кейсы, домашние проекты и деловые игры – вот основа успешной подготовки специалиста.
И естественно, нужен еще один пункт, который существенно уравняет в шансах на трудоустройство вчерашнего студента и опытного работника. Это дисциплина «Введение в рынок», которая должна читаться на старших курсах, и включать изучение реальных расстановок сил, основных игроков, типов потребителей продукта и т.д.
Часть этих пунктов уже может реализовать учебное заведение. Примерами могут служить Могилянка, Богомольца, КПИ и КРОК. Часть требует юридического регулирования, но само по себе оно тоже не появится. Для него нужен запрос от учебных заведений, которого пока не хватает.
Коментарі
Дякую за підняте питання. Отримання вищої освіти це тільки окремий етап отримання людиною знань. де не менш активну роль грає школа, родина та навіть фільми і багато чого ще. Але це все різнобарв'я інтер'єру для процесу навчання, втрачає сенс якщо у людини відсутні цінності моменти, які творитимуть мотивацію до навчання чи інфантильної поведінки, буде бажання конструювати своє майбутнє чи "все вирішують гроші і зв'язки".
Тому цікавим є у цьому питанні поговорити про шляхи вироблення цінностей людиною, роллю учителів-викладачів, про вікові рамки формування цінностей, основні чинники впливу на надання переваг тим, чи іншим цінностям. Мені видається, що тут криється джерело "мотивацій" до успіху у навчанні. Далі можна говорити про навчальні технології, кількість необхідних знань та сума практичних навиків для отримання ефективної особи у непередбачуваному майбутньому.
Цікавим буде, якщо такий підхід когось тут зацікавить. Думаю, що дискусія в такому ракурсі виглядає досить плідною та несподівано результативною.
Погоджуюсь що наразі в нас вся система соціалізації особистості кульгає на обидві ноги( Про вищу освіту я написав, оскільки саме в цій сфері працюю, хоча стан шкілької освіти і батьківського виховання теж має ряд проблем. Зокрема в тому, що зараз фактично дітей виховують не батьки, а телевізор та інтернет(
Дуже дякую за чудову статтю.
Багато думав про те, як можна змінити систему освіти і над чим особисто я маю працювати та прийшов до висновку, що все досить досконале окрім того, що ПРОФОРІЄНТАЦІЯ ПРАКТИЧНО ВІДСУТНЯ і що її введення було би ледь не панацеєю.
Практично одразу пощастило протягом півроку займатися профорієнтаційною практикою для абітурієнтів (підказував спеціалізацію у межах обраного інституту), потім - декілька років перерва.
2011го року пропустив громадські слухання стосовно проґрами розвитку освіти до 2015р. й у попередньому тексті її, на котрий уже вплинути не міг, ПРО ПРОФОРІЄНТАЦІЮ - ФАКТИЧНО НІЧОГО (це слово зустрілося один раз у контексті профорієнтації сільської молоди, що іде до педінститутів, очевидно вирваний з одного із проєктів фраґмент).
ОДНА ЛИШЕ ЗАРАЗ ДУМКА - ЩО ІСНУЮЧЕ СТАНОВИЩЕ ВИГІДНЕ Й ОСВІТЯНАМ, І ВЛАДІ, тому що дурних студентів легше доїти та керувати ними.
Коли я вчився ще у технікумі, 29 із 30 чоловік нічого не тямила і досі не тямлять у спеціальності. А один вчив все сам і прийшов підготовлений, фактично формальна освіта виявилась йому не потрібна. І його секрет був не у працьовитості, цінність якої часто нав'язують, а у тому, що до електроніки мав найбільші здібності. Пізніше я пішов перевчатися й оцінив, які гарні проґрами навчання у нас та викладачі, принаймні у престижних вишах - головне, щоби студентам було цікаво.
Так я прийшов до абсолютизації роли профорієнтації, складними життєвими ситуаціями цілком підтвердив ідею Сковороди про те, що головне - займатися тим, що підходить. Зараз збираюся спробувати запустити пов'язаний із профорієнтацією проєкт.
Як на мій погляд, досить констатацій негативів. Всім давно зрозуміло, що в країні погано майже все, в т.ч. освіта. А всі запропоновані способи мотивації виглядають по-дитячому і мало що дадуть. Найкраща мотивація - це "витягування". Мається на увазі, що суспільство, роботодавці своїми потребами у кваліфікованості наче витягують навчених із загальної сірої маси тих, хто ходить у навчальні заклади. От механізм такого витягування треба формувати.