•  

Оксана Сивенко: «Якщо волонтерство – поклик душі, в тебе немає вихідних. Ти просто живеш цим!»

Часто навіть без профільної освіти людина здатна виконувати ту чи іншу роботу на гідному рівні, інколи навіть краще за спеціалістів. Прикладів цьому особливо багато в середовищі волонтерів. А все тому, що велике бажання разом із духом доброї волі створюють справжні дива. В цьому пересвідчилася на власному досвіді волонтерка чернігівської обласної громадської організації «Центр сімейної психології та розвитку», лауреат національного конкурсу «Волонтер року 2013» Оксана Сивенко. Сьогодні вона відповість на запитання ГУРТа.

- Розкажіть про вашу організацію? Як вона працює?

- Чернігівська обласна організація «Центр сімейної психології та розвитку» започаткована в 2010 році, але активно почала працювати з 2013-го, мабуть, саме за моєї ініціативи. Спочатку вона була створена з метою реалізації проекту «Тато-школи» та орієнтована на молодих батьків і тих, хто тільки збирається пізнати батьківство. Головна мета цих заходів  – правильне (в усіх сенсах слова!) фізичне та психологічне виховання підростаючого покоління, допомога батькам у цій надзвичайно важливій та  відповідальній справі.

Весь цей час в ЧОГО «ЦСПР» працювали тільки психологи. Коли до організації прийшла я, дещо змінився погляд на потреби  батьків та їхніх дітей, довелося переглянути попит на таку діяльність у суспільстві. Як результат, ми почали надавати ширший спектр послуг. Керуючись тим, що одним із завдань організації є пропагування здорового способу життя серед населення, започаткували проект «Центр здоров’я «Махаон», на базі якого батьки мали змогу займатися фітнесом, у той час як їхні діти знаходилися під наглядом психолога в ігровій кімнаті або на розвиваючих заняттях. Трохи пізніше у нас запрацював клуб «Мангуст», в якому діти віком від 4-х років та старші займаються корейським бойовим мистецтвом тхеквондо. Згодом ми організували ще один напрямок для дітей – художня гімнастика, а цього місяця відкриваємо заняття з дитячого фітнесу.

- Пам’ятаєте свій перший волонтерський досвід?

- У моєму житті доволі часто мали місце вчинки, які можна назвати волонтерством. То був неоціненний досвід, який формував мене як соціально активну особистість. Але дійсно цілеспрямовано почала займатися волонтерською діяльністю у 2013 році, про що й написала у своїй історії та отримала винагороду.

- Чому ви вирішили стати волонтером «Центру сімейної психології та розвитку»?

- Рішення стати волонтером організації виникло під впливом щирого захоплення ідеями, цілеспрямованістю та способом мислення його керівника і практикуючого психолога Ігоря Шурубури. За власний кошт він розвиває громадський рух, спрямований не на отримання прибутку, а на вдосконалення  суспільства. Саме за підтримки Ігоря Миколайовича ЧОГО «ЦСПР» не тільки активно діє, а й постійно рухається вперед. Наш керівник є прикладом справжнього благодійника, будучи одним із засновників центру (інші засновники зараз не беруть участі у його діяльності), працює на безоплатній основі, створює нові робочі місця тощо. Отак хороший приклад може надихнути на допомогу суспільству.

Крім того, я завжди любила читати, а підлітком навіть проявити себе в поезії, тому співпраця з бібліотекою та її юними читачами мене дуже зацікавила. Засвоєні ще у підліткові роки принципи намагаюся провадити і в «ЦСПР», адже книга в діяльності наших волонтерів розглядається як один із інструментів. Сьогодні, на мою думку, потрібно прививати дітям особливу любов до книги, і громадянське суспільство тут – найперший помічник.

- Ваша організація націлена переважно на роботу з дітьми. В чому особливості такого волонтерування?

- Дійсно, праця з дітьми має свої особливості й не кожному під силу. Колись я мріяла бути педагогом, але склалося так, що обрала економічний профіль, про що не жалкую. Однак насправді, щоб працювати з дітьми, потрібно не лише цьому вчитися, а в першу чергу їх любити та розуміти, і вони неодмінно віддячать взаємністю.

- Людина без спеціальної освіти може стати вашим волонтером? Що для цього потрібно?

- На мою думку, волонтером може стати кожен, незалежно від навиків чи освіти. Головне – бажання бути корисним, і тоді кожен зможе знайти застосування своїм вмінням. Підтвердження цьому я отримала на церемонії нагородження переможців національного конкурсу «Волонтер року 2013». І найбільше мене вразила і додала впевненості у своїх переконаннях історія Євгена Якуніна, який отримав перше місце в номінації «Охорона навколишнього середовища». Це ще раз доводить, що найбільшої винагороди заслуговує праця, яку ми робимо щодня задля себе та оточуючих, і аж ніяк не заради матеріальної винагороди.

- Скільки часу присвячуєте суспільній діяльності? Вистачає на особисте життя?

- Чесно кажучи, суспільній діяльності присвячую зараз менше часу, ніж раніше. Але все компенсує моя робота у ЧОГО «Центр сімейної психології та розвитку». Діяльність цього осередку волонтерства набирає обертів, а тому потребує відповідної віддачі і від своїх членів. У постійному круговерті подій дійсно залишається все менше часу на особисте життя, бо якщо твоя праця тобі цікава, якщо волонтерство – поклик душі, немає вихідних чи канікул – ти просто цим живеш!

- Ви лауреат конкурсу «Волонтер року 2013». Що змінилося після нагороди у вашому волонтерському житті?

- Винагорода на цьому конкурсі додала мені впевненості та бажання зробити ще більше. Сам конкурс надихає, не кажучи вже про церемонію, що продемонструвала десятки прикладів волонтерського духу. І хоча не завжди маєш можливості для реалізації  наявних у тебе ідей, завдяки таким заходам маєш підтримку і розуміння, що в роботі на благо суспільства є надзвичайно важливим.

Підготував Михайло Ломоносов

Контакти

Чи вважаєте цей матеріал корисним? + Так 1  - Нi  

Коментарі

Виктория Яременко   800 днів тому   #  

Такі люди надихають. Спасибі, що ви є!

  •   Пiдписатися на новi
  •   Пiдписатися на новi

Мої активи

Нові можливості з ГУРТом!



 

Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.