ГУРТ продовжує публікувати волонтерські історії призерів конкурсу "Волонтер року 2013". Історію, з якою Ви маєте можливість ознайомитися сьогодні, ми отримали в останній день ІІ етапу конкурсу, адже зв'язку зі східними регіонами тривалий час не було. До Вашої уваги - досвід волонтерства у покращенні рідного міста Луганськ від Євгена Якуніна 

  Я народився й живу в українському місті Луганськ. Хочу розповісти вам історію про те, як з часом формувався мій світогляд і змінилося моє ставлення до навколишнього середовища. Відправною точкою у подорож до простору нового мислення стала моя робоча мандрівка на полігон побутових відходів у передмісті Луганська. Мені тоді було вісімнадцять років, я працював водієм вантажівки. Враження від того рейсу залишилось на все життя. То було палаюче море неймовірних розмірів, суміш різного непотребу з неприємним запахом та справжніми чайками. Повертаючись на автобазу, я точно зрозумів, що цей важливий механізм життєдіяльності міста потребує повної реконструкції (від початку до кінця). Але "Що я можу зробити?" - запитав я себе. Згодом надійшли відповіді, зрозумів, що зміни починати треба з себе, потім можна своїм прикладом змінити ставлення до цього питання рідних та друзів, ті в свою чергу підтягнуть інших, і система почне змінюватися. 

 Удруге  я зустрівся з цим питанням, коли купував будинок на околиці Луганська, біля дивовижного лісу з джерелом, водоспадом та маленьким озером. Але це все дуже було засмічене відходами життєдіяльності місцевих жителів та несвідомих громадян, охочих швидко позбутися відходів. Я дуже захотів змінити ставлення відвідувачів лісу до чистоти довкілля. Настав час діяти.  

 Далі, під час виконання фізичних вправ у лісі, я познайомився з людьми, які теж хотіли зробити довкілля чистим. Так почав набирати оберти Громадський рух Луганської громади  "Чисте місто", почало розширюватися коло однодумців. Завдяки ініціативі активістів "Чистого міста" наш ліс був визнаний "Заказником обласного значення "Луганським" та внесений до реєстру природоохоронних об’єктів України. З 2012 року були припинені всі будівельні проекти на території заказника, які могли загрожувати джерелу, водоймi та лісу.

 Я із задоволенням узяв на себе відповідальність за значну частину лісу зі сторони міських приватних будівель. Ми з моєю дружиною, дитиною, з друзями та сусідами почали вести майже цілодобове патрулювання, по черзі, у вільний час, за бажанням. Під час проведення патрулювань з порушниками проводилися бесіди, ми переконували їх не привозити сміття в ліс, а вивозити його на полігон ТПВ. Вантажівки порушників ми дозавантажували сміттям разом з їх водіями. Так у лісі стало майже чисто. Деякі порушники стали моїми друзями. Та приєднувалися до нас спочатку з примусу, згодом – за власним бажанням. Частина матеріалів на порушників екологічного законодавства передана до прокуратури. Також наша група разом з рухом "Чисте місто" систематично проводить суботники, в яких беруть участь наші діти, друзі, сусіди. Я та мої друзі-підприємці, перевізники, разом з керівництвом лісогосподарства допомогаємо вантажним транспортом. Після доброї праці – чай, каша на багатті та розмови з приємними людьми.

            Для підтримки порядку ми вирішили встановити межеві стовпи з табличками. Розподілили обов’язки за бажанням та навичками, тому справа йде швидко та легко. Я займаюсь вантажоперевезеннями, тому я забезпечив доставку та монтаж стовпів (стовпи подарували друзі-будівельники). Панелі зробили інші друзі-будівельники. Я у вільний час, сімейними вечорами взимку, з дружиною та доньками, зробили написи кольоровою плівкою. Потім на суботнику пофарбували стовпи та встановили панелі, вийшло гарно.

            Деякі мої роздуми на тему волонтерської діяльності та чистоти довкілля.

Особистий приклад

 На вулиці, де розташовано мій будинок, організовано вивіз сміття. Я сплачую суму, але послугами цієї фірми не користуюся. Вже кілька років я розділяю відходи на кілька груп: папір, скло, пластмаса, метал, гума. Ми з донькою не разів на рік на власному авто вивозимо ці відходи до пунктів прийому вторинної сировини. За все це платять справжні гроші, на які ми купуємо те, що нам потрібно. Так ми робимо свій внесок в охорону навколишнього середовища.

 Вважаю, що кожен громадянин повинен зрозуміти, що він особисто відповідає за все, що відбувається навколо. Тому потрібно проводити роз’яснювальну роботу в навчальних закладах та на підприємствах, незалежно від форм власності, що цивілізована людина ніколи не буде кидати гроші та можливості у смітник й піддавати загрозі життя Планети. Також вважаю необхідним законодавчо та фінансово стимулювати відкриття пунктів прийому та переробки вторинної сировини всіх видів без винятку, централізовано. І необхідно стимулювати тих громадян, які раціоналізують побутові відходи своєї життєдіяльності. А решті, байдужим, організовувати обов’язкові экскурсiї:) до місць екологічно небезпечних. Цю захопливу історію свого духовного та фізичного розвитку я часто розповідаю своїм дітям та знайомим. Майже всі замислюються, але дехто вважає мене диваком, запитують, "навіщо це тобі потрібно?". "Подивимось," – відповідаю. Можливості та відповіді надходять із часом. Ця промова і є моя волонтерська діяльність, а дія – це моя життєва позиція.