Самобутність та самодостатність української мови підтверджується успіхом наших творчих проектів та окремих авторів і виконавців у Західній Європі та Америці. Нам є, що показати крім шароварів й гопака, і є чим пригостити, крім вареників і борщу. Комплекс меншовартості нашої мови та культури нав’язується нам штучно, як ззовні, так і зсередини.

Мода – кероване явище. Вона не формується самостійно, зазвичай її творять у потрібному напрямі. Зараз таким актуальним вектором є мода на українське в Україні. Бо в нашій державі існує на цей продукт справжній голод. Повно російськомовного книжкового непотрібу, низькоякісного телемила, ворожих газет та журналів. А коли хочеш знайти щось власне українське – доводиться добряче пошукати.

Української не вистачає навіть школам. Але не просто української, а живої, сучасної мови, якою спілкуються представники шоу-бізу, гламуру, яку використовують сучасні письменники. Це підтвердив рейд волонтерів-філологів Києво-Могилянської академії, які провели альтернативні уроки з української літератури в 46 столичних школах.

Вони викликали щирий учнівський інтерес. Виявляється, багато школярів навіть не знали, що існує повноцінний український сленг і що є сучасна українська література, дуже відмінна від шкільної програми. Акція показала, що у більшості сучасних учнів немає альтернативи російській мові позакласного спілкування та тусовки через брак інформації.

Волонтерка Ольга Полюхович темою уроку обрала творчість письменників-івано-франківців – Андруховича, Іздрика, Прохаська. На її основі вона виділила окремі тенденції розвитку сучасної української літератури. Сама мова творів цих авторів вплинула на учнів. Для багатьох із них було відкриттям, що українська література - це не лише плачі й думи, твори про гноблення і т.д. Українська мова може бути мовою впевнених у собі інтелектуалів, тусовщиків, представників богеми.

Інша волонтерка, Аня Вітрук, переконана, що відгомони сучасного літературного процесу доходять до шкіл переважно у вигляді уривчастих відомостей про творчість таких «метрів», як Юрій Андрухович, Оксана Забужко та Валерій Шевчук. «Але навіть вивчення творчості цих, без сумніву, найяскравіших представників сучасної української літератури не може дати більш-менш вичерпного уявлення про перебіг літературного процесу останніх десятиліть». Вона поставила за мету змінити ситуацію і саме тому опинилася серед волонтерів. Під час занять відбувалося активне спілкування з аудиторією, яка жваво реагувала.

Молодь гнучка, вона здатна сприймати нове, і швидко переорієнтовуватися. Вирішальним в такій ситуації є питання саме орієнтирів. Ініціатива держави життєво необхідна тут, щоб молодь не втратити. Адже інерційні процеси «совка» поєднані з активною діяльністю наших добрих сусідів можуть призвести до того, що вона відвернеться від власної держави.
 

Автор: Тарас Дем’яненко