17 листопада у всьому світі святкували Міжнародний день студента. Але чому сьогодні українські випускники вузів (окрім самих елітних) не котируються у світі? Двадцять - п’ятнадцять років тому ми доволі оптимістично оцінювали перспективи докорінної реорганізації системи освіти взагалі й вищої освіти безпосередньо.Більше того, рівень, якого досягла вища школа країни, убачався, як здатний полегшити перехід держави до ринкової організації економіки й демократичних інституцій, фактором, що забезпечує успішність і швидкість цього переходу. Існуюча система освіти була однією із кращих у світі.

Як же трапилось, що сьогодні, проблеми освіти в нашій країні виявилися одними з найгостріших проблем суспільства, що рівень освіти в Україні став фактором, який хоча й не є перешкодою для ефективних перетворень у суспільстві, але все ж не дозволяє нам сподіватися на швидкий позитивний результат? Однією з основних проблем освіти в нашій державі ї є проблема швидкого реагування на потреби суспільства. Це стосується структурного реагування. Наприклад, дефіцит спеціалістів юристів та економістів породив збільшення вузів, що випускають спеціалістів даних спеціальностей. Однак вже зараз студентів-економістів чекають проблеми з працевлаштуванням. Україна не в змозі переварити всіх менеджерів, фінансистів, маркетологів, яких щорічно випускають вузи країни. Це стосується й методичного реагування, тобто методів освіти. Наприклад, система шкільної підготовки з іноземних мов не стала набагато кращою ніж у часи тоталітарного режиму коли «залізна завіса» не дозволяла активного використання знань іноземних мов. Сьогодні потреба в знанні іноземних мов, насамперед англійської, украй актуальна, але українські школи продовжують випускати випускників, які у графі знання іноземних мов пишуть «володію із словником», що означає «не володію».

Ще одна актуальна проблема української освіти – це проблема розвитку освітнього середовища за допомогою Інтернет-технологій. У школах навчають базовим знанням як користуватися двома-трьома програмами, але це вже вчорашній день. Зараз кожний користувач Інтернету повинен принаймні вміти самостійно зробити веб-сайт. У той час як у світі дистанційна e-освіта вже реальність, на Україні це ще досить нерозвинена освітня середа.

Має місто не достатня компетенція користувачів - це незнання нових технологій і невміння працювати з комп’ютерною технікою, а часто навіть не бажання вчитися новим можливостям, що відкриваються для людей. Інша сторона цієї проблеми – слабка компетенція тих хто вже працює з комп’ютером, це впливає на широке розповсюдження комп’ютерних вірусів і спаму, втратам даних.

Мала частка освітніх інформаційних послуг. Інформаційні ресурси, в основному, містять комерційний-розважальний характер. У локальних мережах можна знайти музику, фільми, програми. Абсолютна більшість користувачів мереж - студенти і школярі. Вони практично не знайдуть в мережі інформації корисною для навчання. Міністерству освіти потрібно створити модель ефективного реагування освітньої системи на нові потреби суспільства і часу. Сьогодні освіта потрібна бути прикладною.

Повинна поглиблюватися специфіка знань учнів та студентів. Необхідно провести ефективну реформу навчання іноземним мовам у школах та вузах. Необхідне обов’язкове навчання викладачів з орієнтуванням на класифікацію нових інформаційних можливостей. Навчання вчителів шкіл і викладачів Вузів новим інформаційним технологіям повинне бути орієнтоване на практичне застосування існуючих доступних технологій для створення навчально-методичних засобів. Окрім цього вчителя повинні привертати учнів до створення засобів навчання, цей процес повинен прийти на зміну написання рефератів або курсових робіт. Ініціативні групи вчителів і розробників можуть створити учбовий інформаційний простір, наповнюючи і розвиваючи освітню мережу новими учбовими модулями і методичними розробками, повчальними програмами. Роботи, зроблені для підвищення кваліфікації, не повинні залишатися тільки на папері, їх електронні версії повинні бути доступні в освітній мережі і в Інтернет.

Необхідна програма інформатизації, що визначає основні пріоритети і напрями, активна фінансова підтримка проектів у сфері навчання інформаційним технологіям і впровадженню повчальних технологій в інформаційний простір. Сьогодні ми переходимо до якісно нового стану суспільства – «суспільства знань», а ці знання продукує саме освіта. Тому розгляд питань, пов’язаних з упровадженням нового покоління перспективних технологій, методичних, дидактичних засобів навчання, інформатизації процесу отримання знань надто важливі і актуальні. Інноваційні технології дозволяють підняти навчання і освіту на якісно новий рівень, забезпечити громадянам рівний доступ до освіти.

Проблема забезпечення якості освіти завжди залишається на першому плані суспільної уваги. Адже навчання - це найважливіший компонент нашого життя, без якого неможливо уявити гармонійний розвиток людини, прогрес нації. Сучасна Україна, наближаючись до стандартів інформаційного суспільства, повинна реалізувати свій історичний шанс і, за допомогою задекларованого пріоритетного розвитку освіти, подолати кризу суспільного розвитку. За роки державного суверенітету вже зроблено суттєві кроки в розбудові національної системи освіти та демократизації освітянської діяльності в країні