За чверть століття, які минули з часу розвалу комуністичних тоталітарних режимів в Центральній та Східній Європі, наші країни-сусіди здійснили достатньо успішні заходи щодо економічних реформ, розвитку демократичних інститутів та інтеграційних процесів з ЄС, провели люстрацію чиновників державного апарату.

Дослідники теми люстрації виділяють декілька основних видів люстрації: державну, економічну та політичну.

Державна люстрація є формою захисту державних інституцій від таємного впливу на осіб, які займають політичні та вищі адміністративні посади в органах державної влади з боку зацікавлених осіб, спеціальних органів, секретних організацій та іноземного впливу.

Економічна люстрація спрямована на захист народу й національної економіки від протиправного впливу на них олігархічного та тіньового капіталів.

Політична люстрація застосовується для захисту народу й держави від узурпації державної влади незаконними діями політичних партій, а також захисту членів партії від порушень внутрішньопартійної демократії.

Усі види люстрації мають відповідний механізм публічного здійснення, що зводиться до наступного:

- надання інформації про власну політичну, економічну та фінансову діяльність, програми та результати їх реалізації за відповідні періоди;

- упорядковане та безоплатне для користувачів розповсюдження відповідної інформації;

- офіційне щорічне проведення аудиторської перевірки фінансової діяльності відповідних осіб уповноваженими державними органами за рахунок осіб, які проходять люстрацію.

Наслідком подання відповідною особою неправдивої інформації чи вчасно незадекларованого майна є звільнення із займаної посади або недопущення до її зайняття. Незадеклароване майно може бути конфісковане в дохід держави.

В Німеччині, Польщі, Чехії, Угорщині, Румунії, Литві, Латвії та Естонії на рівні окремих законів була запроваджена саме державна люстрація, що мала на меті добровільне повідомлення громадянами, які претендували на зайняття відповідних посад:

- про їх таємні відносини з відповідними секретними службами;

- причини перебування за кордоном;

- колишнє або дійсне членство в зареєстрованих, незареєстрованих, а також таємних політичних, а також інших організаціях; фактичне дотримання вимог щодо заборони суміщення державних (виборних) посад з іншою роботою;

- перевірку чиновників усіх гілок державної влади, які вже займають свої посади, а також претендентів на відповідні посади й претендентів на участь у виборчих процесах на предмет їх таємного співробітництва зі спеціальними службами.

Певні положення щодо люстрації закріплені у міжнародних актах. Так, резолюція №1096 Парламентської Асамблеї рекомендує державам-членам Ради Європи дотримуватися таких принципів щодо запровадження люстраційних заходів:

- кримінальні діяння, вчинені особами під час тоталітарних режимів, мають переслідуватися й каратися відповідно до кримінального права. Якщо ж кримінальним законодавством встановлюються терміни давності стосовно певних злочинів, то такі строки можуть бути подовжені, оскільки “це є суто процесуальним, а не матеріальним питанням”;

- у випадку діянь, які не містять ознак злочину, люстраційні заходи можуть бути сумісними з принципами демократичної та правової держави, якщо дотримано наступних критеріїв: а) дотримання принципу індивідуальної вини, яка має бути доведена в кожному окремому випадку; б) гарантування права на захист, презумпції невинуватості та права на оскарження до суду.

В Чехословакії,  політики, які прийшли до влади в країні після 1991 року (зокрема  перший чехословацький, а згодом (від січня 1993 року) перший чеський президент Вацлав Гавел) мали чітке уявлення, як втримати і оберігати демократичні здобутки. Їм вдалось відносно швидко, без великих внутрішніх хвилювань чи суспільних потрясінь ухвалити закон про люстрацію, який набрав сили в жовтні 1991 року. Відповідно до його норм працівникам колишньої комуністичної служби безпеки і високим компартійним функціонерам заборонялось займати керівні посади на державній службі, в армії, балотуватись до виборчих органів усіх рівнів, виконувати інші виборчі функції. Це ж саме стосувалось і агентів комуністичної служби безпеки, але дія цього закону не поширювалась на громадян, що народилися після 1 грудня 1971.

Крім того, відповідно до Закону 1991 року “Про декомунізацію”, у Чехословакії працівники колишньої комуністичної номенклатури, а також співробітники органів державної безпеки й колабораціоністи мали бути звільненими з роботи в органах публічного управління.  Посадовим особам, які брали участь у придушеннях реалізації громадянами конституційних прав і свобод, заборонялося займати посади в системі державної влади терміном на 5 років. Слід зазначити, що до списку осіб, які співпрацювали з комуністичним політичним режимом упродовж 1948-1989 років, входили близько 140 тисяч осіб.

В Болгарії, відповідно до Закону  “Про декомунізацію науки і освіти”, який був прийнятий у 1992 році, колишнім активістам Комуністичної партії, а також викладачам комуністичної ідеології заборонялося займати керівні посади в наукових установах і вищих навчальних закладах.

Відповідно до чинних законодавств Латвії та Литви, прийнятого в 1993 року,  кандидати на посади депутатів відповідних парламентів мають бути перевіреними (люстрованими) щодо зв’язків із зарубіжними розвідками, а колишнім співробітникам іноземних (радянських або інших) спецслужб забороняється брати участь у парламентських виборах.

У 1994 році Конституційний суд Угорщини ухвалив рішення, відповідно до якого люстраційний список може бути відкритий суспільству, якщо виникає публічний інтерес стосовно висвітлення минулого осіб, які прагнуть зайняти посаду в органах публічного управління.

Одним з ідеологів проведення люстрації в пост-комуністичній Росії була Галина Старовойтова. В 1992 та 1997 роках подані нею проекти законів про люстрації були відхилені, в листопаді 1998 року вона була вбита при нез'ясованих досі обставинах.

У Польщі люстраційне законодавство сформувалося упродовж 2006-2007 років і зобов’язує публічних службовців пройти через процедуру люстрації: від президента країни, урядовців, парламентарів, депутатів місцевого самоврядування, суддів, прокурорів і адвокатів до ректорів, а також проректорів вищих навчальних закладів.

Як зазначив директор Інституту національної пам’яті Володимир В'ятрович, в Польщі замінили більшість кадрів у спецслужбі, відділили Інститут національної пам’яті, наділивши його спеціальними прокурорськими функціями, відкрили архіви спецслужб для наукових досліджень. «Ці кроки, як показав час, були правильними, і ця модель, зрештою, як чеська чи литовська, сприяла очищенню від філософії радянської каральної системи. Тому польській підхід для реформ спецслужб є дійсно оптимальний»

В цей час, коли громадянське суспільство України вимагає проведення швидких та прозорих люстраційних процесів, а частина бюрократичного апарату всіляко їх саботують, історія та досвід наших сусідів в аналогічних питаннях повинні суттєво вплинути на правосвідомість пересічного українця та сприяти проведенню люстрації виключно в рамках правового поля з дотриманням міжнародних стандартів.