Переселенці. Це слово перетворилося на тему для численних публікацій журналістів, дискусій експертів, монологів політиків і повсякденних розмов на ринку, у трамваї, в магазині, у потягу… Переміщення людей, кордонів, інституцій для суспільства стало поштовхом до переосмислення того, чому ми разом, а головне – що означає досвід «бути разом»?

Учасники проекту «Від руйнування – до творення. Шляхи примирення в українському суспільстві» знаходили нові можливості діалогу з тими, хто втратив, залишив, переїхав, адаптується, шукає роботу, житло, співрозмовників, починає з початку. 16 міні-проектів були присвячені переосмисленню «руїн» нашого недавнього минулого, бар'єрів на шляху до порозуміння, розвитку потенціалу культури для оновлення суспільства.

Представники громадських організацій, співробітники бібліотек, музеїв, театрів та галерей, викладачі і студенти вузів, керівники молодіжних клубів та об'єднань, державні службовці – всі вони взаємодіяли, проводячи арт-фестивалі, біографічні кафе, крафт-майстерні, тренінги з превенції конфліктів, кінопокази, рок-фестивалі, перформанси, майстер-класи, флешмоби, тощо... Хтось із них вперше взяв у руки пензель або фотокамеру, відкрив двері музею для божевільних ідей і проведення виставки карикатур на письменника М.В. Гоголя. Хтось постукав у двері до переселенців і запросив їх на концерт, зібрав людей на чаювання і запропонував поговорити, хтось купив тканину та нитки. Ми хотіли зшивати, з'єднувати, збирати клаптеву ковдру з креативних підходів до примирення різних людей.

Ми дуже тішилися, коли в проекті «Від руйнування – до творення. Шляхи примирення в українському суспільстві» виникали нові, не заплановані ініціативи, коли люди, знайомлячись на наших тренінгах, знаходили свіжі ідеї та починали нові проектні теми, зустрічали однодумців і говорили про своє бачення партнерства на рівні громади.

Ми змішали кілька регіонів, запросивши тренерів і менторів Західної України приїхати на південний схід, а учасників Програми культурного обміну ми повезли на Захід. І там, у Львові,   вони побачили, що досвід розвитку громад має багато спільного з тим, що є в інших областях країни.

Ми шукали однодумців, розуміючи, що в наших містах складно говорити про спільноти, адже люди тільки вчаться взаємодіяти разом: домовлятися, планувати, домагатися від влади відповідальних рішень мирним шляхом. Знаходячи однодумців, ми розуміли, як важливо, щоб місцеві спільноти підтримували цінності культури прийняття інших. Тому що зустріч із переселенцями може стати і можливістю для нового позитивного розвитку і приводом для ворожнечі.

Та більш за все ми прагнули до того, щоб учасники проекту «Від руйнування – до творення. Шляхи примирення в українському суспільстві» не замикалися на своїй «території успіху», а розвивали організаційний потенціал, співпрацюючи зі спільнотою. Адже знання та навички, які вони отримали через освітню програму проекту наберуть цінності тільки коли будуть передані іншим. І це аж ніяк не патетична фраза, а принцип ефективності використання ресурсів.

Юлія Голоднікова,

керівник проекту «Від руйнування – до творення. Шляхи примирення в українському суспільстві»

Проект виконується громадською організацією «Інформаційно-дослідний центр «Інтеграція та розвиток» завдяки співпраці DVV-International та ГО Інформаційно-дослідний центр «Інтеграція та розвиток» за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини