З наближенням дати 9 травня, ми разом з іншими молодими черкаськими активістами розмірковували яким чином достойно відзначити цей день в нашій історії.

Нам було відомо, що лише в пострадянських країнах існує традиція святкування 9 травня Дня Перемоги. Але з 2005 року 8 та 9 травня у всьому світі відзначають саме Дні пам‘яті та примирення, присвячені жертвам Другої світової війни.

У 2004 році в резолюції, приуроченій до 60-ї річниці закінчення Другої світової війни в Європі, Генасамблея ООН проголосила ці пам‘ятні дати як данину всім жертвам Другої світової війни.

Загальні втрати у Другій світовій становили за різними даними від 70 до 100 мільйонів людей. Жертви серед військових та мирного населення Радянського Союзу становили понад 25 мільйонів людей.

Загальні демографічні втрати України - включно з убитими, жертвами концтаборів, депортованими, евакуйованими й тими, що рушили у вигнання разом із відступаючими нацистами, - становили не менше 14 млн. чоловік.

Враховуючи таку неймовірну кількість людських жертв, причому неважливо з якої сторони, ми просто не могли святкувати це і радіти перемозі. Для нас це скоріше поразка, причому поразка всього людства, яке досі не зробило висновків після тих приголомшливих подій 1939-45 років.

Тому минулого 2013 року в рамках координаційної ради #Патріотична_ініціатива ми вирішили вшанувати пам'ять всіх жертв Другої світової війни саме 8 травня. Ми віднайшли портрети наших загиблих родичів, дідів або прадідів, бабусь чи прабабусь, які брали участь в бойових діях. Також зібрали інформацію про їх життя, подвиги під час війни, місця і обставини загибелі. Зібрались у вузькому колі на Пагорбі Слави біля меморіалу жертвам Другої світової, і вшанували пам'ять загиблих хвилиною мовчання. Після цього кожен мав змогу показати фото своїх пращурів, розповісти іншим про їх героїчні вчинки і життя під час війни, про всі труднощі, з якими довелося стикнутись їм у цій трагедії.

Таким чином, ми відійшли від того поверхневого традиційного святкування Дня Перемоги з парадами, святковими столами, і частуваннями. Ми віднайшли історичний зв'язок з нашими родичами, дізнались про їх життя, і справді прониклись важким духом подій років війни.

Цього ж року ми запланували більш масовий захід, а саме - мовчазну ходу з лампадками до меморіалу Слави, а також роботу стріт-арт на тему другої світової поруч з графіті Небесній сотні і Тральщику Черкаси.

В ході відмовились від використання будь-якої символіки, чи то партійної, чи навіть національної. Максимум - чорна траурна стрічка і лампадка. На жаль, не всі молодіжні організації погодились на такі умови. Представники ВМГО "Сокіл" вирішили все ж використовувати свої прапори і тому йшли окремою ходою з іншого місця, а молодіжка Народного руху не повідомила про те, що проводить свою власну акцію до Дня Пам'яті 8 травня. Проте на наш захід прийшло близько 100 людей, що для Черкас немало.

Не всі представники громадських об'єднань можуть пожертвувати власними інтересами заради чогось суттєво важливішого. Чого не скажеш про церковних служителів різних патріархатів і конфесій, з якими ми домовились про проведення спільного молебня по усім загиблим. Після молебня провели хвилину мовчання і поклали запалені лампадки і свічки до стели героїв другої світової війни.

Я дуже вдячний всім учасникам ходи, які з розумінням ставляться до подібних заходів, усвідомлюючи справжні втрати усього людства під час воєн і військових конфліктів. Сподіваюсь, наше і наступні покоління прикладуть максимум зусиль щоб нічого подібного більше ніколи не повторилось.

Відеорепортаж місцевої телерадіокомпанії "ВІККА":