У всіх нас різні відносини зі святами, особливо, що стосується такого неоднозначного як День народження. Хтось радісно планує зустрічі, мріє про подарунки, пише списки бажаного, розсилає запрошення, а хтось мінімалізує соціальні контакти, вимикає телефони й самостійно адаптується до нового числового показника, поточної координати самовизначення.

Однак, ось вже два роки як одного із Днів народжень я чекаю з однозначним нетерпінням і трепетом. Саме 24 лютого 2014 року Наталія Швайковська опублікувала допис в одній із соціальних мереж із закликом долучатися до процесу допомоги людям, які, приїхавши на Майдан, лишилися без роботи, без житла й можливості самостійно впоратися з труднощами. У своєму дописі Наталія зазначила: «Если помогу паре человек – хорошо. Разовью в более масштабную деятельность – отлично», тим самим запустивши процес незворотного об’єднання в рамках важливої ідеї, згодом росту в масштабну ініціативу, а з часом розвитку потужної громадської організації. Так виник Центр зайнятості Вільних людей (ЦЗВЛ) - громадська ініціатива, покликана сприяти працевлаштуванню та соціальній реабілітації громадян України, які у зв’язку з політичними репресіями, військовими діями та складною економічною ситуацією втратили роботу та потребують допомоги.

Щодо діяльності даної організації, то про неї легко говорити, адже ефективність в даному випадку визначається чіткими показниками, беззаперечними результатами. За два роки роботи 15000 зареєстрованих кандидатів, яким надано кар'єрний супровід, 3000 лояльних роботодавців, 5500 осіб пройшло програму навчання та розвитку, 50 стартапів одержали комплексну допомогу для реалізації власної справи, більше 5000 осіб були працевлаштовані силами київського та регіональних офісів ЦЗВЛ. Так, саме в процесі розвитку виникла додаткова потреба в наданні послуг з працевлаштування в інших містах України. Волонтери Харкова, Львова, Дніпропетровська, Запоріжжя та Краматорська долучилися до активної діяльності в напрямку допомоги переселенцям/кам, суттєво розширивши можливості людей, які були змушені переїздити та облаштовувати своє життя в новому місці, в нових умовах, в абсолютно іншій ситуації.

Не знаю як вам, а мені й досі складно повною мірою осягнути значущість існування цієї організації, тому я, ніби стаючи навпроти, розглядаю все, що вдалося здійснити й щиро радію, що вони є: кар’єрне консультування та пошук роботи; створення та функціональна підтримка платформи розвитку підприємництва як місця для локації, навчання та підтримки майбутніх підприємців; проведення досліджень в сфері працевлаштування ВПО та ветеранів АТО; закріплення бренду волонтерства, розвиток корпоративного волонтерського руху в Україні; проект «Воїну-гідна праця», який реалізує комплексний підхід до процесу соціальної реабілітації та адаптації ветеранів АТО; розвиток регіональної громадської активності в процесі соціальної допомоги ВПО та ветеранам АТО; розвиток корпоративної соціальної відповідальності як інструменту залучення представників бізнесу до вирішення проблеми соціальної адаптації та працевлаштування ВПО та ветеранів АТО; проведення навчальних заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації та освоєння нових навичок.

Я не об’єктивна в своїй любові до цієї ініціативи. Я пам’ятаю своє знайомство з Мариною Лебідь та Іриною Коваль, які проводили щотижневі зустрічі із волонтерами, знайомлячи з організацією, з потребами людей, надихаючи та запрошуючи далі йти разом, розширяти можливості та надавати професійну підтримку тим, хто має в цьому потребу. Я пам’ятаю своє перше чергування на гарячій лінії та в офісі організації, але не пам’ятаю першого чи першу людину, яка звернулася до мене, тому що в той день їх було так багато, а я встигала лише реєструвати й шукати варіанти для них. Але я добре пам’ятаю чоловіка, який телефонував з Донецька, розповідав, що він кандидат хімічних наук й дуже злився, коли я запитувала, які варіанти працевлаштування він готовий розглядати. Пам’ятаю, бо добре розуміла його злість й найбільше за все хотіла, аби все було добре й він міг лишитися в своєму місті, викладати своїм студентам й посміхатися своїй сім’ї, замість приміряння на себе професій, які він ніколи не обирав.

І ось минуло два роки, а я й досі не розумію як так стається, що в одному місці, в одній організації збирається скільки не байдужих людей, справжніх професіоналів, які знаходять в своєму шаленому графіку час для проведення тренінгів, надання консультацій, координування груп й мчать у будь-яку точку міста якщо в цьому є потреба. Вони роблять це не за гроші, не за бонуси. Вони відповідають на питання, діляться інформацією, посміхаються, живуть, щоденно доводячи неймовірність цього світу.

Тож, З Днем народження, ЦЗВЛ! Лишайтеся вірними своїм цінностям, принципам, мріям! Зростайте, вірте у краще, зберігаючи в собі найважливіше – ваші великі теплі Серця!