Ідея надання вчителям статусу держслужбовців виникла через бажання підвищити престижність цієї професії, а значить, як наслідок, і якість освіти. Введення Зовнішнього незалежного оцінювання знань випускників шкіл дало змогу виміряти якість освіти, але підвищувати цю якість у освітян немає жодних стимулів: заробітна плати вкрай низька, а робота досить важка для того щоб за неї „триматися”.
Логіка парламентарів полягає в тому, що державна служба, по-перше, накладає на працівника досить багато обмежень, а по-друге, розширення кола державних службовців викличе необхідність у зміні великого масиву законодавства і перебудові багатьох усталених відносин.
Власне, надання статусу державного службовця дасть освітянам три додаткові стимули цінувати свою роботу та намагатися виконувати її якомога краще: заробітна платня та (особливо) широка система „доплат”, пільги і пенсійне забезпечення. І тут можна зрозуміти депутатів, що це все (підняття заробітної платні й формування системи індексації і адекватних додаткових стимулюючих виплат, надання пільг та встановлення рівня пенсійного забезпечення як у держслужбовців) можна зробити і без надання освітянам відповідного статусу.
Будемо сподіватись, що держава зробивши перший крок у реформуванні системи освіти – створення механізму адекватного вимірювання якості освіти за допомогою ЗНО, зробить і другий – покращення якості середньої освіти методом підняття престижу педагогічної праці.