Недавно у Сімферополі було зірвано кінопоказ «Показовий процес:  історія Pussy Riot». Невідомі не тільки закинули в приміщення проведення кіноклубу димову шашку, а й побили глядачів та організаторів. Тому, хотіла поділитися із читачами ГУРТа думками, стосовно того, чому для мене Кіноклуб – не просто кіно,а його організатори й учасники не просто пересічні, випадкові люди.

Я прийшла у громадський сектор через кіно. Як би там не було, але я пам’ятаю свій перший кіноклуб, не гірше ніж момент, коли я несла дзвіночок на 1 вересня першокласницею. Тоді я - першокурсниця філософського факультету, чорно-біла афіша на стенді «Інформація» каже, що сьогодні «Кіноклуб соціального і класичного кіно» показує стрічку Чарлі Чапліна «Нові часи».  Завчасно вимкнула телефон, а на дискусії  тільки слухала. Боялася щось сказати.

Вже через 2 місяці я сама приймала участь у обговоренні та складанні програми кінопоказів, дискутувала  та бачила багато паралелей між кіно та реальністю. На кіноклубі познайомилась із активістами з факультету, з якими ми бралися за реформування студентського самоврядування, влаштовували соціальні акції: проти забудови, підвищення цін на проїзд, проводили анти дискримінаційні акції. Саме через залучення до прийняття рішень, горизонтальні відносини та відсутність «керівників»  дало можливість відчувати себе відповідальною за процес. Вже у 2010 році ми організовували фестиваль «Поверни собі вулицю» на захист прав неповнолітніх, виступаючи проти комендантської години, мали змогу бути організаторами протестів студентів проти платних послуг в університетах і надихнути на публічні дії близько 500 осіб, не дивлячись на протидію адміністрації ВНЗ, у 2012 році домоглися цілодобового доступу студентів що проживають до гуртожитків. Будучі студенткою ми заснували свою організацію, виграли судову справу проти міськвлади, захищаючи право на мирні зібрання.

Сьогодні, мені захотілося запитати у свого друга Олексія Аруняна, одного з ініціаторів того важливого для мене Кіноклубу, як він бачить його роль. 

«Особисто для мене, цей клуб – це один з невеликих засобів змінювати світ на краще. Кіноклуб був організований ще в 2007 році філософському факультеті ТНУ зусиллями ініціативних студентів. Основна причина його появи - це бажання створити дискусійний майданчик, на якій обговорюватимуться важливі суспільні проблеми і явища. Сьогодні кіноклуб виконує багато важливих завдань. По-перше на ньому обговорюються важливі суспільні теми і проблеми. По-друге, він виконує педагогічну функцію. Після перегляду фільму люди більш емоційні, не бояться висловлюватися, і тим самим вчаться мислити і аргументовано висловлювати свою позицію. У-третіх, навколо кіноклубу формується середовище соціально активних і критично мислячих молодих людей. Тобто, кіноклуб - це ще й кузня кадрів»  - розказує Олексій.

На сьогодні наша громадська організація Кримський правозахисний центр «Дія» координує роботу п’яти правових приймалень на території Криму,  надаючи безкоштовні юридичні консультації населенню. Мені дуже приємно, що колеги,які зараз працюють поряд, допомагають у висвітленні новин, як журналісти чи то приймають участь у публічних заходах – це наші глядачі.

Ділиться своїм досвідом залучення до  активізму через кіно  й Ольга Аношкіна, юристка приймальні,  теперішня організаторка кіноклубу та учасниця самоосвітнього проекту «Відкрита школа» у Сімферополі:

«На початку я просто дивилася фільми , про існування яких раніше навіть не підозрювала , дуже рідко брала участь в дискусіях і багато соромилася . Навколо Кіноклубу тоді існувала група активних студентів , які обговорювали політику , розмовляли на гостро соціальну тематику. Потім ці ж студенти взяли активну участь у боротьбі проти введення платних послуг у вишах та організували незалежний студентський профспілка . Через це адміністрація ВНЗ заборонила проводити Кіноклуб на філософському. У цей час я вже активно включилася в діяльність профспілки і стала однією з організаторів та модераторів Кіноклубу . Довгий час для мене це був майданчик для саморозвитку , я вчилася не боятися висловлювати свої думки , модерувати дискусію , взаємодіяти з людьми. У певному сенсі Кіноклуб навчив мене більше , ніж ВНЗ. Зараз Кіноклуб для мене - це майданчик , де можна вільно обмінюватися думками , де не існує цензури або "єдино вірного думки", де будь стереотип можна піддати критичному осмисленню. Мені здається , що девізом нашого Кіноклубу можна назвати слова "знання - в дії " . Завжди так виходило , що ми не тільки обговорювали фільми і суспільство , ми ще діяли».

Сьогодні, я з впевненістю можу сказати, що кіноклуб є гарним інструментом для побудови громадської активності,залученню нових людей та навчанню взаємодії задля досягнення консенсусу. Бо  це мій власний досвід.

Тому, коли зараз роботі Кіноклубу соціального та класичного кіно  чиниться опір, я пропоную вас долучатися до роботи і завітати до нас на покази у Сімферополь. Треба показати,що солідарність сильніша за репресії.

А якщо вирішите організувати свій Кіноклуб – завжди будемо раді співпраці та готові допомогти і навчатись у вас чомусь новенькому.

До зустрічі та буду вдячна за відгуки!