Вигорання існує. І його неможливо перетерпіти .: Ресурсний центр ГУРТ

Увiйти в ГУРТ

Вигорання існує. І його неможливо перетерпіти
28.05.2025

Багато хто досі думає, що вигорання - це просто «перевтома» або «неправильне ставлення до роботи». А дехто - що це вигадка для тих, хто не справляється. Але правда складніша і набагато ближча до кожного з нас.

Вигорання - не міф. Це стан, який має назву, діагностику і реальні наслідки. Якщо його ігнорувати - воно нікуди не зникає. Воно проростає всередині: в тілі, у ставленні до людей, у втраті сенсу.

Що ж таке вигорання насправді?

Це не просто втома. Це синдром із трьох ключових компонентів:

- Хронічне емоційне виснаження - коли кожен день схожий на спробу запустити давно розряджену батарейку. Робота, яку колись любили, дратує. А в голові - «Навіщо я це роблю?».

- Знецінення себе - навіть коли досягаєш результатів, усередині звучить: «Я нічого не вартую. Інші кращі». Це тихий, але постійний процес самознецінення.

- Деперсоналізація - втрата чутливості до людей. Байдужість, іронія, цинізм у відповідь на чужий біль. Не з жорстокості, а як внутрішній захист. Допомагати стає небезпечно - бо болить.

Чим це небезпечно?

-Коли хелпер (психолог, активіст, юрист, волонтер) вигорає, він не просто «втомлюється». Він втрачає здатність співпереживати, тримати контакт. І не завжди це усвідомлює.

-Вигорання - тихий процес. Воно маскується під «професійність», «ефективність», «відданість справі». Найчастіше зачіпає тих, хто давно не зупинявся, бере на себе надто багато, хто був «рятівником» ще з дитинства.

-Вигорання чи депресія? Якщо страждання пов’язане переважно з роботою - це може бути вигорання.

Якщо ж виникає відчуття ізоляції, тривоги, апатії - це вже депресія.

Але ці стани часто переходять один в інший.

Що ж допомагає?

Ні, не тільки йога чи кава з подругою (хоча і це важливо). І не «тобі просто треба відпочити». Відпочинок потрібен, як кисень. Але є глибші речі:

• Чіткість у межах і обов’язках - хто за що відповідає? Де починається й закінчується моя роль?

• Супервізія - регулярна розмова з кимось, хто бачить більше. Не оцінює, а віддзеркалює.

• Справедливе середовище - де ідея взаємоповаги працює не тільки «на папері», а в реальній роботі команди.

• Усвідомлення власних емоцій і потреб - вміти розпізнавати, називати, не замовчувати.

Емоції - це сигнали. Якщо їх не слухати, тіло почне кричати.

Люди не вигорають від роботи.

Вони вигорають від відчуття, що залишилися в ній самі. Що їхніх зусиль ніхто не бачить. Що вони віддають більше, ніж отримують.

Найбільша потреба хелпера - взаємність. Від організації, від колег, від людей, для яких він працює. Бо мотивація - це не лише ідея. Це відчуття: я не один/одна.

Що допомагає хелперам не вигорати - і що кожен може робити вже зараз:

• Помічати зусилля інших - не тільки коли «успіх», а й коли тримають на плаву. Найважливіше часто - непомітне.

• Говорити “дякую” - просте «дякую, що ти це зробив/зробила» має силу.

• Підтверджувати значущість - нагадувати, що наша робота має сенс, навіть у хаосі.

• Розділяти відповідальність - питати: «А як ти?» - щиро, не формально. Не чекати, поки хтось впаде. Бо потім хтось подбає і про тебе.

• Створювати середовище взаємності - де є не тільки обов’язки, а й право на відпочинок, підтримку, людське ставлення.

Нехай ти станеш першим, хто це почне. А далі - підтягнуться інші. Бо коли є взаємність - зникає найгірше відчуття: що ти один у всьому цьому. А тоді навіть найважча робота не спалює.

Проєкт “Зміцнюючи серця: Культивування добробуту в громадському секторі України під час війни” реалізується за підтримки National Endowment for Democracy (NED).