Життя Євгена Кайстрова з дитинства пов’язане з морем. Він — представник багатопоколінної династії моряків і військових моряків, у якій служба на флоті завжди була не випадковим вибором, а справою честі та відповідальності.

Після школи Євген вступив до мореходного училища в Херсоні, де здобув фах кока-пекаря океанського, морського та річкового флоту. Згодом пройшов строкову службу у спецназі Морської піхоти. Саме там, за його словами, сформувалося розуміння дисципліни, командної роботи та ціни рішень, від яких залежать інші.

Повернувшись до цивільного життя, він обрав складну інженерну професію — гідробудівництво. Починав з учня та з часом пройшов шлях до бригадира-збиральника великогабаритних гідрометалоконструкцій у Новій Каховці. Євген працював на об’єктах усього каскаду Дніпровських ГЕС, обслуговував затвори, компенсатори й трубопроводи — конструкції, що забезпечують життєдіяльність гідроспоруд. Також брав участь у міжнародному інфраструктурному проєкті з будівництва гідроспоруд у Мексиці.

Після окупації Криму у 2014 році питання служби знову стало особистим. У 2016 році, вже після складної операції, Євген повернувся до війська — до Морської піхоти ВМС ЗСУ, артилерійського підрозділу. Він пройшов шлях від матроса до старшого сержанта, а у 2022 році безпосередньо брав участь у зупиненні перших колон російських військ.

У 2023 році після поранення Євген був переведений до рекрутингового центру Військово-Морських Сил ЗСУ, де і сьогодні продовжує службу як діючий військовослужбовець. Саме в цей період він почав замислюватися про майбутнє після війни — і про те, як його досвід може бути корисним державі далі.

Про можливість здобути вищу освіту для діючих військових і ветеранів Євген дізнався під час заходу в Запоріжжі, присвяченого рекрутингу до ВМС ЗСУ. Згодом він став учасником проєкту «Вступ» громадської організації Наші Мрії, що супроводжує військовослужбовців на шляху до здобуття освіти, та вступив на спеціальність «Інженер-технолог» факультету прикладної механіки Запорізька політехніка.

«Я знаю весь каскад Дніпровських ГЕС. У кожному затворі, кожному компенсаторі й трубопроводі є моя праця. Я хочу, щоб ці системи працювали й надалі — ще ефективніше. Для цього потрібні сучасні інженерні знання», — говорить Євген.

Сьогодні він проходить лікування, продовжує службу у ВМС ЗСУ та навчається в університеті. Його шлях — це не пауза між війною і миром, а свідоме продовження служби іншими засобами. Коли військовий досвід переходить в освіту, а освіта стає підготовкою до відбудови, формується стійка держава. Саме так — крок за кроком — вибудовується майбутнє після Перемоги.