Коли ми переїхали з Києва в село, я думала про багато викликів: роботу, інфраструктуру, побут. Але одна проблема виявилася значно глибшою.

У нашій громаді фактично зник доступ до дошкільної освіти.

Причина проста і водночас показова. Дітей стало так мало, що утримувати окремий дитячий садок стало економічно складно. Для громади це виглядає як логічне рішення. Але для дітей та їхніх родин наслідки можуть бути значно серйознішими.

Мене давно цікавить питання розвитку громад. За професійним досвідом я працювала у сфері інвестицій, партнерств та розвитку проєктів. Саме тому звикла дивитися на процеси через довгу перспективу.

І що більше я спостерігаю за життям невеликих сіл, то сильніше переконуюся: між освітою та економікою існує прямий зв’язок.

Ми часто говоримо про дороги, бізнес, робочі місця чи інвестиції. Але значно рідше ставимо питання: хто створюватиме ці робочі місця через 10–20 років? Хто розвиватиме місцевий бізнес? Хто буде лідером громади, вчителем, підприємцем або фахівцем?

Усе починається з дітей.

При цьому талант не має прописки.

Талановиті, допитливі та здібні діти народжуються не лише у великих містах. Вони живуть і в маленьких селах. Проте доступ до можливостей для розвитку дуже часто залежить від місця проживання родини.

Саме тому наша команда розпочинає реалізацію проєкту «Забезпечення безперервного розвитку дітей дошкільного та молодшого шкільного віку у сільських громадах в умовах надзвичайних ситуацій».

Його мета — не просто провести серію занять для дітей.

Ми хочемо протестувати практичний підхід, який допоможе невеликим громадам організовувати якісне середовище для розвитку дітей навіть за умов обмежених ресурсів, малої кількості вихованців та обмеженого доступу до освітніх послуг.

У межах проєкту команда працюватиме над адаптацією освітніх матеріалів, підтримкою дітей різного віку, взаємодією з батьками та формуванням практичних рекомендацій для інших громад.

Для нас особливо важливо, що це не теоретичне дослідження, а реальна практична робота в сільській громаді.

Ми не маємо готових відповідей на всі питання.

Але ми хочемо перевірити одну важливу гіпотезу.

Якщо громада знаходить спосіб підтримати розвиток своїх наймолодших мешканців сьогодні, чи може це стати інвестицією в її економічне майбутнє завтра?

Я переконана, що відповідь варто шукати.

Адже майбутнє українських сіл залежить не лише від інфраструктури чи бюджетів. Воно залежить і від того, чи матимуть діти можливість розкрити свій потенціал незалежно від того, де вони народилися.

Проєкт «Забезпечення безперервного розвитку дітей дошкільного та молодшого шкільного віку у сільських громадах в умовах надзвичайних ситуацій» реалізується БО «Фонд Родини Синько “Кідс Ф’юча”» у межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» (Strong Civil Society of Ukraine – a driver towards reforms and democracy), який впроваджує ІСАР Єднання за фінансування Норвегії та Швеції.

Загальний бюджет проєкту становить 960 420 грн.

Отримане фінансування дозволить не лише провести роботу з дітьми, а й розробити та апробувати практичний підхід, який зможуть використовувати інші сільські громади України, що стикаються з обмеженим доступом до дошкільної та початкової освіти.