7 грудня у Києві презентували альманах «Життя, яке не планували …». Десять жінок зі сходу України об’єдналися, щоб розповісти в книзі історію свого життя до і після переїзду з рідного міста.

Ідея підготувати альманах виникла в Ініціативної групи переселенок, що живуть зараз в Херсоні. Раїса, героїня і член Ініціативної групи, зазначає дві причини, що спонукали до створення альманаху: перша полягає в бажанні допомогти іншим жінкам-переселенкам, які опинилися в скрутному становищі: «Щоб інші переселенці, які потрапили в подібні ситуації і не знають, як з них вибратися, знайшли для себе можливі рішення. Також ми хочемо показати жінкам, що можна залишитися без нічого й пробувати виживати», - зазначає Раїса.

Друга причина - бажання поділиться своїми спогадами, почуттями й сподіваннями з місцевими жителями, щоб останні змогли почути і глибше зрозуміти переселенців. Адже більша половина людей, які переїхали, за словами Раїси, не стане повертатися назад – вони вже будують життя в новому місті.

Ініціативна група з Херсона отримала фінансову підтримку на друк альманаху завдяки Програмі малих грантів з підтримки волонтерських ініціатив Агентства ООН у справах біженців, яку реалізовує громадська ініціатива «КримSOS». У рамках програми ініціативні групи переселенців отримують фінансування на проекти, що сприяють розвитку суспільства, об’єднанню людей зі сходу і Криму з місцевими громадами. Вже десятки проектів взяли участь у програмі. Про успіх деяких з них КримSOS писав у серії публікацій «Ідеї для суспільства».

Таміла Ташева, координатор «КримSOS», акцентує увагу на тому, що програма грантів покликана створювати умови для розвитку, а не пропонувати готові блага. Таміла також зазначає, що жінки з дітьми з числа переселенців потребують особливого захисту. «Жінки зараз потребують більшого захисту, ніж коли б то не було. Тому ми приурочили презентацію альманаху до міжнародної акції “16 днів проти насильства над жінкам”», - пояснює координатор КримSOS.

У свою чергу Ганна Річ, Старший радник з правового захисту (Агентство ООН у справах біженців), зазначила, що на жінки-переселенки взяли на себе великий виклик: вони відповідальні за те, щоб почати нове життя, поставити на ноги свої сім’ї.

«Історії в альманасі показують героїзм кожної жінки, яка повинна була почати життя з нуля. Ми святкуємо сьогодні велику роль, яку відіграє жінка [в суспільстві], особливо переселена жінка», - каже Ганна.

Книга готувалася спільно з психологами Інною Сергєєвої і Антоном Власиневичем. Саме вони проводили інтерв’ю з героїнями і записували їх історії. Інна згадує, що шукати героїнь по початку було не просто. Не кожен був готовий «розкрити» свою душу і пережити складні почуття знову. Але психологи знайшли вихід. «Ми почали говорити, що це допоможе іншим жінкам: прочитавши Ваші історії вони так само зможуть справлятися зі складними ситуаціями. Відтоді з’явився запал, було багато бажаючих і всі погоджувалися», - ділиться Інна.

У видання увійшли правдиві історії жінок зі сходу лише з невеликими технічними змінами. При цьому тексти жодним чином не оброблялися художньо, адже автори хотіли бути чесними і відкритими перед читачами.

Кожна історія будується на трьох складових: життя до переїзду, власне переїзд (що послужило приводом, почуття під час переїзду та ін.) і життя після нього (з чим зіткнулися на новому місці, які існують проблеми тощо).

Інна Сергєєва зазначає, що видання книги націлене не тільки на користь суспільству. Багато героїнь відмітили, що інтерв’ю дозволило їм по-іншому подивитися на самих себе і зрозуміти, що вони можуть допомогти іншим.

Раїса Криволапова, героїня книги «Життя, яке не планували …», як і тисячі інших людей, які здобули будинок в новому місті, жадає розуміння і підтримки місцевих жителів: «Вдома все стоїть. А тут у нас немає нічого. Це не від нас залежало. Це може трапитися скрізь і з кожним. У мене такий же, як і в інших, український паспорт, я все життя прожила в Україні. Я не приїхала в іншу країну. Хочеться розуміння. Ми такі ж громадяни України, ми в своїй країні».

Альманах проілюстрований авторськими фото херсонського фотографа Стаса Остроуса. Портрети героїнь не публікувались, а деякі імена були змінені в книзі з метою безпеки.