Анюта з міста Звягель, Житомирщина, 25 років, соціальна педагогиня практична психологиня, довгострокова волонтерка в Диканці, Полтавщина.

Анна з Івано-Франківська, 24 роки, акторка, викладачка акторської майстерності, довгострокова волонтерка в Ясіні, Закарпаття.

Аня з селище Межова, Дніпропетровщина, 21 рік, студентка, навчається на вчительку історії та менеджерку, довгострокова волонтерка в Соснівці, Львівщина.

Звідки дізналися про довгострокове волонтерство?

- Вперше почула про довгострокове ще в минулому році на сторінці БУР в Інстаграм. До БУР долучилася у серпні 2021 року, поїхала на БУР табір у Світлодарськ, після – на школу кемп-лідерів, відтоді БУР займає важливе місце у моєму житті. На сьогодні, маю досвід 6-ти таборів, 4 з яких у ролі кемп-лідера, – розповідає Анюта.

- Моя “БУР-на історія” почалася в 2020 році, тоді БУР табір проходив в моєму селищі. Про довгострокове волонтерство дізналася з Інстаграм, – пригадує Аня.

- Довгострокове волонтерство – це моя друга активність в БУР, до нього я була учасницею 3-денного навчання з проєктного менеджменту у Львові, тоді ми ціннісно співпали з БУР, і я стала активно стежити за його соцмережами. Побачила допис про довгострокове волонтерство, і мені воно відгукнулось, – ділиться Анна. 

Як наважилися? 

- Наважилася завдяки підтримці подруги Ренати, вона теж БУРівка. Ситуація на роботі і в країні теж підштовхнули до змін. Три місяці в іншій громаді – чому б і ні?! Треба спробувати! З громадою так зірки зійшлися. Подавалася спочатку до Ужгорода, але через певні обставини, найкращим варіантом мені здалася саме Соснівка, – Аня

- Я була не впевнена, що поїду. Проте, коли побачила можливість в Ясінях – подумала, що змогла би поєднувати волонтерство з роботою. Згодом, почала слідкувати за простором “Креденц” в Ясінях. Побачила, що вони доволі незалежні, знають, де шукати фінансування, мають багато різних подій. Вони мене зацікавили, – розповідає Анна.

- Наважитись було не складно. 31 серпня я звільнилася з роботи в Службі у справах дітей, адже працюючи там, не могла реалізувати все задумане в напрямках, які реально потребують змін. Тому програма довгострокового волонтерства стала для мене можливістю працювати та покращувати саме те, що мені “болить” у роботі з дітьми та молоддю. Крім цього, сприйняла програму як можливість “перезавантажитись”. Громада зацікавила, бо раніше я не бувала на Полтавщині, а Диканька вабила ще з часів прочитання відомої всім повісті Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки», – Анюта

Які мали очікування, страхи, сумніви?

- Я боялась невідомості. Не була знайома з Закарпаттям, мені було доволі боязко, адже не знала, що на мене чекає. В такі моменти, буває, не вистачає близької людини поруч, яка би підтримувала. Проте, мені пощастило з командою. Вони завжди дослухаються та розуміють мене – це дуже приємно, – відповіла Анна.

- Переймалася чи вистачить мені досвіду та мотивації, аби налагодити зв’язок з місцевими, чи зможу зацікавити людей до співпраці, – пригадує Анюта.

- Сприйняла цей проєкт як щось нове, не будувала передбачень чи очікувань, – каже Аня

Як виглядає ваш типовий день на волонтерстві? 

- Основною моєю роботою була співпраця з молоддю. Найчастіше мій день складався з пошуку нової інформації, налагодження контактів, відвідин або проведення заходів. Допомагали у втіленні задумів місцева команда, Світлана Борисівна, заступниця директора Народного дому, в якому ми проводили майже всі наші активності,  і звичайно, молодь, яка на постійній основі відвідувала заходи, а наприкінці вже і сама долучилася до їх створення та проведення, – так описує свої волонтерські будні Аня

- Мій робочий день починається в післяобідній час, адже молодіжний центр “Vibe Space” працює так, аби молоді було зручно проводити там вільний час. Здебільшого це організація заходів, комунікація з місцевими жителями, спікерами, представниками місцевої влади та громади, пошук цікавих тем/ідей для наступних заходів, ведення соціальних мереж – ділиться своїм досвідом Анюта

- На регулярній основі я проводжу уроки акторської майстерності та організовую івенти. Нещодавно у нас був еко-квест. Дуже хвилювалась, адже робила подібне вперше. Проте прийшло надзвичайно багато дітей і дорослих, для мене це дуже цінно. Ми хотіли ознайомити місцевих з культурою сортування, адже в Ясінях є сміттєпереробна станція. Ми їздили, проводили різні тренінги. Моя акторська освіта знадобилися. Я часто проводила ігри на знайомство та інші активності, – розповідає Анна.

Що дає довгострокове волонтерство і що воно вже дало вам?

- Це величезний досвід: як краще комунікувати з людьми; як не боятися робити кроки назустріч першою; як відстоювати свою думку, а не постійно поступатися; як брати ініціативу і доводити справу до кінця; як бути другом; як бути організованою та тримати все під контролем; як реагувати в кризових ситуаціях та багато іншого, – переконана Аня

- Довгострокове волонтерство – це вихід з зони комфорту, часом доводиться переступати через певні страхи. Першочергово, я дуже тішусь, що познайомилась з такими чудовими дітьми, до яких у мене справді тяжіє серце. Також, це постійний процес внутрішнього подолання страху, сумніву, суперечностей, – каже Анна

- Довгострокове волонтерство дало людей, спільноту, в якій тепер завжди будеш своїм, нові знання про культуру регіону, де раніше ніколи не бувала. Дало час, аби краще зрозуміти себе та запланувати, куди далі рухатися, – ділиться Анюта

 Кому би підійшло довгострокове, яка це має бути людина?

- Довгострокове волонтерство однозначно для стресостійких, витривалих й енергійних, – вважає Аня

- Це підійшло би людині, відкритій до пригод. Думаю, що для студентів це дуже хороший досвід, адже це крок до самостійного життя. Ти навчаєшся спілкуванню з іншими, намагаєшся знаходити різні підходи, – переконана Анна

- Така програма для людей, які прагнуть змінити вид діяльності, познайомитися з новими містами й локаціями, сформувати нове оточення, поділитися та збагатитися досвідом, – міркує Анюта

Що порадите тим, хто вагається чи їхати, що важливо врахувати перед прийняттям рішення? 

- Їдьте! Але врахуйте свій моральний стан і готовність до експериментів. Ще б радила спробувати спочатку онлайн поспівпрацювати з місцевою командою громади, трошки “прощупати”, а потім приймати рішення, – радить Аня

- Підготуйтеся, що усе буде не так, як очікувалося. Від людей, до напрямку діяльності, від побуту, до нового досвіду, – попереджає Анюта

- Будьте готові до постійного навчання. Я спочатку думала, що приїхала вчити людей в селищі, як ставати кращими. Але подивилась на цих дітей, і збагнула, що вони інколи більш відкриті, аніж деякі містяни. Тож теж вчусь в них дечому, і це безперервний процес, – ділиться Анна

Що для тебе БУР, яку Україну будуєш ти?

- БУР – це бульбашка, яку хочеться розтягнути на всю країну, українців та представляти за кордоном. Україна майбутнього – це країна свідомих. Мрію, що свідомість та особистий розвиток українців розвинуться настільки, що ми забудемо всі комплекси меншовартості, які століттями закладалися у менталітет, по природі вільного, сильного і прекрасного народу, – додає Анюта

- Я не знаю, як так склалося, але моє життя настільки тісно пов’язано з БУР, що іноді я і не уявляю, як би було по-іншому. БУР для мене – це люди, спільні погляди та цінності, з цими людьми можна змінити країну на краще, – щиро переконана Аня

- Коли починався Майдан, то всередині був страх і жаль. Проте ідея єднання та тієї сили супроводжує нас і по нині. Для мене Україна майбутнього – це згуртована країна, коли ми підтримуємо та розуміємо одне одного. Україна без росії та з перемогою. Країна впевнених, вільних, незалежних та відповідальних людей, – підсумовує Анна