До Міжнародного дня мігранта, Фонд Арсенія Яценюка «Open Ukraine» організував міжнародний круглий стіл «Українська трудова міграція: реалії, виклики та відповіді».

У дискусії взяли участь понад 70 учасників з України, Іспанії, Бельгії, Росії та Португалії, серед яких — представники державних і незалежних інституцій, міжнародних організацій, бізнесу та ЗМІ, авторитетні експерти та дослідники проблем міграції. Учасники обговорили результати досліджень з проблем трудової міграції в Україні та закордонний досвід формування сучасної міграційної політики.

Під час круглого столу були оприлюднені результати трьох досліджень з проблем трудової міграції в Україні, які здійснювались за підтримки фонду протягом 2008 року.

Під час цього дослідження було опитано понад 48 тис. осіб працездатного віку — представників 22 тис. домогосподарств усіх регіонів країни; оцінено масштаби, поширеність та географічну спрямованість потоків зовнішніх трудових міграцій, їхній соціально-демографічний склад, види діяльності, частоту, тривалість поїздок мігрантів тощо.

Дослідження виявило, що близько половини (48,4%) від загальної кількості заробітчан перебували у Російській Федерації, та майже стільки ж — у країнах Європейського Союзу, переважно в Італії (13,4 %), Чехії (12,8%), Польщі (7,4%), Іспанії (3,9%) та Португалії (3 %).

Основною причиною виїзду за кордон 6 із 10 мігрантів назвали низький рівень оплати за відповідну роботу в Україні. Згідно результатів обстеження, кількість громадян, які впродовж останніх трьох з половиною років, хоча б один раз виїздили за кордон з метою працевлаштування, склала майже 1,5 млн. або 5,1 % населення працездатного віку.

Цей проект мав на меті вивчити ринок праці України. Як показали результати, в Україні можна виділити два типи територій – з великим та малим тиском на ринок праці. До першого типу відносяться переважно західні області, які характеризуються поганою економічною ситуацією та обмеженими можливостями знайте гідне місце роботи, але й незначними демографічними проблемами, швидким відтворюванням населення, а тому зростанням в майбутньому пропозиції праці. До другого типу відносяться східні області, де спостерігається краща економічна ситуація, в переважній більшості через розвинену промисловість, але низький рівень відтворювання населення та висока щільність розселення. Нерівномірність розвитку регіонів стимулює міграцію.

Однак існує кілька факторів, які обмежують внутрішню міграцію.

По-перше, це висока вартість житла та проживання на новому місці. По-друге, проблема недостатності професійних знань, щоб працевлаштуватися на новому місці. По-третє, більша фінансова привабливість еміграції за кордон на фоні зближення ситуації на ринку праці в сусідніх областях. Відповідно, в країні спостерігається значне зростання зовнішньої міграції, особливо працездатного населення, що означає подальше погіршення ситуації на ринку праці та демографічної ситуації. Дослідження також виявило потенційну загрозу виникнення значної нестачі пропозиції праці, в першу чергу жінок через старіння та низький рівень економічної активності. Зниження чисельності економічно активного чоловічого населення очікується менш болісним для економіки через більш поступовий перехід до пенсійного віку та вищу економічну активність.

Наголошувалось, що у ситуації майбутньої нестачі людських ресурсів все більшої актуальності набуває адекватна міграційна політика та політика на ринку праці.

До найголовніших потреб трудових мігрантів респонденти відносять потребу у правовому захисті; у вивченні мови країни перебування, особливостей трудового і міграційного законодавства; потребу у безпечному та доступному переведенні коштів з-закордону в Україну. Окремо виділено потреби у програмах психологічної підтримки та адаптації та програмах охорони здоров’я: переважна більшість учасників дослідження вказують на великий психологічний стрес, пов’язаний із адаптацією до життя та роботи в країні перебування, роботи з ненормованим робочим днем, або на шкідливих підприємствах, в складних санітарних умовах. Серед причин повернення в Україну респонденти найчастіше називають: погіршення стану здоров’я мігранта або його рідних; наближення пенсійного віку, відчуття виконання власного „обов’язку” щодо забезпечення родини; повернення молоді для завершення навчання.

Серед основних виявлених потреба мігрантів, що повернулися на батьківщину, — необхідність знаходження роботи та повторна адаптація.