Все верно, уважаемый Айдер. Только на голом энтузиазме далеко не продвинешься, знаю на своем опыте и опыте нашей команды. Усилий вкладывается на все сто, а КПД на 1/4 в лучшем случае. Нужны полномочия и нужна поддержка власти, а власти, особенно на местах, не любят себя обременять общественными заботами. Зачем? Если хорошая зарплата и так каждый месяц. А на выборах можно опять пройти под знаменами большой партии и вновь оказаться в мягких креслах. Поэтому активистам третьего сектора не стоит стоять в стороне, а объяснять людям, что на тех же выборах в местные советы нужно думать и анализировать. Если интересно вот моя статья на эту тему http://www-ki.rada.crimea.ua/nomera/2009/227/will.html

Зауважив вже давно, що громадська активність проявляється в двох випадках: перший - коли задоволені базові потреби і особа починає задумуватись над чимось іншим; другий - коли існують великі перешкоди на шляху задоволення базових потреб і ці перешкоди треба прибрати. В Україні більшість людей якраз і зайняті тим, що задовольняють свої базові потреби і ніяк неможуть їх задовольнити, тому у них немає часу для громадської активності. Загрозливі перешкоди виникли лише один раз - під час президентських виборів 2004 року, власне тоді і відбувся вибух громадської активності - Помаранчева революція.

Дуже хороший приклад!

+1 Василю. але найбільше викликає гнів, що наші люди можуть задовольняти ці базові потреби ВІЧНО! а ось коли когось реально притиснули до стіни непролазні бюрократично-гнітучі будні, то відразу згадують про гром.суспільство як захисника їхніх прав

Стосовно ВІЧНО, мені дуже сподобалось. Тут, як кажуть в Одесі є два варіанти. Перший - політика держави така (свідома чи несвідома), щоб громадянин завжди був в цьому підвішеному стані. Другий, що він все таки їх задовольнив, але дух споживацтва, про який я вже згадував, каже, що цього мало, давай ще.
Кажуть, що найзапекліше б'ється той воїн, у якого немає шляхів для відступу і полон також є неможливий. Це я до того, що стіна до якої притискають у переважній більшості випадків не є глухою, у ній є лаз під назвою "корупція". Не хочу виглядати песимістом, але ситуація не з простих.

я більше мав на увазі 2-й варіант, але в укр.реаліях і 1-й не можна відкидати. хоча він просто нав"язується, тож варто переоцінити власні потреби й звільнитись від нього. а з першим дійсно складно..
у будь-якому разі замість чергової порожньої демагогії краще пропагувати критичне мислення в усіх життєвих сферах. саме воно, потенційно, й привчить до проактивності й заблокує перманентне скиглення щодо поганої влади, країни, сусідів та всієї планети

Підтримую ідею пропагування критичного мислення.

Приєднуюсь до вас шановне панство. Приємно усвідомлювати, що в нашій країні стаЄ більше людей із "критичним мисленням", яке, сподіваюсь, втілиться у конструктивні дії. Бо спротив заради спротиву все ж таки ознака підліткового віку.

Я вірю, що зпоступ України до суспільства, яке спроможне самостійно вирішувати свої потреби не очікуючи доброго "царя - батюшку" є незворотним.

З цього приводу мені пригадується карикатура в якомусь американському виданні часів Горбачьова. На ній був зображений советскій ведмідь, який видавив зубну пасту з тюбіка. Напис під карикатурою був такий: "те що видавив назад не повернути".

Глибоко переконаний, що ефект "помаранчевого майдану" є саме таким витисканням пасти смаку волі і особистої незалежності, яку вже нічим назад не повернути.