bg-img bg-img bg-img
Увiйти в ГУРТ
Забули пароль?

Ще не з нами? Зареєструйтесь зараз


+ Пiдписатися

Палки в колесах метро Харкова   

У квітні цього року керівництво КП «Харківський метрополітен» черговий раз заявило про тотальну збитковість підприємства. Вже традиційно були озвучені мізерні цифри дохідної і жахаючі суми витратної частин експлуатації метро, які тепер ще й супроводжувалися черговим підвищенням тарифу на проїзд та масовими звільненнями персоналу. Більшість харків’ян сприйняла ці новини як даність. Але чи можна було б цьому запобігти?



Моє, але брати не можна

Розібратися в цьому варто крізь призму сутності самої форми комунальної власності. В Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, чітко прописані основні форми власності: державна, приватна і комунальна. Цього разу звернемо увагу саме на дві останні форми. Приватну власність розглянемо на прикладі акціонерного товариства, комунальну – на прикладі комунального підприємства. Власником акціонерного товариства є всі акціонери, які придбали акції фірми. Комунальне підприємство (КП), згідно з Основним Законом, є власністю територіальної громади, тобто всіх мешканців населеного пункту чи області, залежно від розташування цього КП.

Тобто у комунальних підприємств коло співвласників є значно ширшим. А хто ж такий власник і що уявляє собою його «право власності»? Навіть у шкільному підручнику з основ правознавства можна дізнатися, що право власності – це право володіти, розпоряджатися і користуватися майном.

З володінням та користуванням, в принципі, питань немає: кожен мешканець Харкова є володарем харківського метрополітену і майже кожного для ним активно користується. А ось щодо розпорядження майном: як його здійснювати на практиці? Для початку власник, скоріш за все, має бути добре поінформованим про стан фінансово-економічної діяльності свого підприємства чи товариства. Бо без знання такої інформації розпорядження буде або малоефективним, або й взагалі провальним.

Менше знань – міцніший сон

Якщо пересічний громадянин зацікавився станом справ акціонерного товариства «N», він, навіть не будучи його акціонером (тобто власником), заходить на сайт www.stockmarket.gov.ua і легко знаходить там наступну інформацію: річна фінансова звітність, активи і зобов’язання цього товариства, банки, що його обслуговують, дані про прибутки і витрати тощо. Яка відкритість, егеж! Хоча причиною такої публічності є не скільки воля розпорядників акціонерних товариств, а частина 5 статті 152 Цивільного кодексу України. Саме ця стаття зобов’язує «щорічно публікувати для загального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про прибутки і збитки, а також іншу інформацію, передбачену законом».

А тепер цей же громадянин, член територіальної громади Харкова, на правах власника прагне дізнатися про стан справ свого комунального підприємства «Харківський метрополітен». Він звертається до офіційного сайту http://www.metro.kharkov.ua/ , а там… лише річний план закупівель. І то завдяки Господарському кодексу, що зобов’язує КП застосовувати відповідні тендерні процедури.

Отже, право власності на метро у харків’ян ніхто не забирав. Але реалізувати його в повному об’ємі нікому з мешканців 1,5-мільйонного міста не вдасться. Причина єдина: закритість всієї інформації про діяльність метрополітену. Його керівництво тільки рапортує про збитковість, але в чому конкретно вона виявляється ніхто не показує.

Ваші гроші – то наш клопіт

Звісно, у очильників метро можуть бути власні виправдання: «стратегічний об’єкт», «небезпека рейдерства» тощо. Але ми розглядаємо це питання не через призму політичних страшилок, а суто з точки зору економіки, де існує чітка категорія «ризики». Здається, що власник акціонерного підприємства має досить високі ризики у вигляді збитків в межах вартості акцій, що йому належать. А які ж ризики у власників метро – тобто у нас з вами? Згідно з Конституцією, комунальна власність – це «матеріальна і фінансова основа місцевого самоврядування», тобто місцеві бюджети, соціально-економічний розвиток регіону та місцеві податки. Виходить, що поганий стан комунального підприємства в довгостроковій перспективі може нанести колосальні витрати кожному члену територіальної громади.

Друге виправдання – це органи управління. Управління метрополітеном здійснює керівництво КП, але за правом господарського відання. Тобто ми, харків’яни, дали доручення від нашого імені управляти нашим майном. Проте, право господарського відання, яке закріплене в Господарському кодексі України, гарантує можливість власнику «здійснювати контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо».

Навіть Основний Закон у статті 143 проголошує, що «територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності». Але ви коли-небудь намагалися самостійно втрутитися в господарську діяльність нашого метро? Навіть не намагайтеся, бо разом із закритістю інформації по цій сфері ви ще й наштовхнетеся на відсутність реальних механізмів участі громадян.

Наступна станція – «Прибуткова»

Резонне питання: а чи змінилося би щось, якби у харків’ян існували такі важелі? Скоріш за все, так! І багато чого. Бо, наприклад, ті ж самі акціонери комерційних установ мають право створювати наглядову раду, яка представляє їх інтереси у періоди між проведенням загальних зборів, контролює та регулює діяльність виконавчого органу. Тобто в них якраз є всі важелі, чітко закріплені законодавством.

Тому для мешканців Харкова необхідно теж створювати відповідні правові механізми на рівні місцевого самоврядування. А першим кроком могла б стати публічність звітів про фінансово-економічну діяльність КП «Харківський метрополітен». Такий крок навіть не вимагає жодних додаткових витрат з місцевого бюджету – лише добра воля керівництва КП та місцевих депутатів. Але саме ця публічність надасть можливість залучати до фінансових розрахунків громадських експертів та фахівців з єдиною метою – нарешті зняти з нашого метро багаторічний «статус збитковості», зробивши його навіть прибуткових підприємством.

Деталі ініціативи читайте на блозі http://metrokharkiv.blogspot.com/

Коментарі

Антон Альошин   4968 днів тому   #  

Залюбки почую ваші коментарі :)

  •   Пiдписатися на новi
Михайло Ізюмський   4968 днів тому   #  

Хороша ініціатива!
Чомусь згадалася трилогія Теодора Драйзера - "Фінансист", "Стоїк", "Титан". Раджу почитати щоб вникнути в суть транспортного питання (правда, там сумарно під 2000 сторінок:)).
До речі, я вже писав тут, на ГУРТі, статтю про "карткову аферу" Харківського метрополітену.
Де великі гроші - там дуже мутні схеми, тому варто на них "проливати світло".
Часто дивує, що головним знаряддям всіляких аферистів та корупціонерів є виключно банальне приховування інформації від суспільства! Люблю web 2.0!

  •   Пiдписатися на новi
Антон Альошин   4968 днів тому   #  

По карткам теж цікаво. Лінк даси? Актуалізація цієї афери може стати складовою кампанії щодо відкритості метро та й інших комунальних підприємств. За 2 тис.сторінок дяка - якось іншим разом :))

  •   Пiдписатися на новi
Михайло Ізюмський   4967 днів тому   #  

Ось лінк
https://gurt.org.ua/blogs/%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%20%D0%86%D0%B7%D1%8E%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9/381/
розклади трохи змінились, але суть залишилась.
Чув що в Кєрнеса з Приватом були "тьорки", він намагався інший банк пропихнути...

  •   Пiдписатися на новi
Павел Пиляй   4964 дні тому   #  

прочитал вашу статью о метро у меня возникает маленький вопрос а зачем эта статья, что она даст простому народу. как он, этот народ может повлиять на ход событий? ясно, что вся банковская система устроенна на обмане любой банк-это узаконенная государственная пирамида, которая рано или поздно, но периодически рушиться. огромные годовые проценты-это маховик бесконечных инфляций. банкиры не допустят в свои святые святых чужие глаза и уши .деньги любят тишину, а большие деньги любят мертвую тишину, так сказал не я, а швейцарские банкиры, то есть гномы. а то, что кто-то призывает к общественному контролю над всем этим, то есть полный бред и очко втерательство простого народа и оторванность от реальной жизни. с уважением пиляй павел анатольевич

  •   Пiдписатися на новi
Михайло Ізюмський   4964 дні тому   #  

"волков бояться - в лес не ходить"

  •   Пiдписатися на новi
Антон Альошин   4964 дні тому   #  

Шановний Павло,
На жаль, більшість українців думають саме так, як ви це висловили в своєму коментарі. Вони завжди когось або чогось бояться, а тим самим виправдовують свою бездіяльність на шляху покращення власного життя. А чому б не взяти й не спробувати ЩОСЬ ЗРОБИТИ, замість чергового нарікання на неможливість та "очковтіратєльство". Я вірю, що серед харків"ян достатньо оптимістів та людей дії, яких подібний текст дасть зайвий раз подумати й навіть долучитися до зрушення ситуації з мертвої точки.

  •   Пiдписатися на новi
Павел Пиляй   4963 дні тому   #  

дело не в народном характере, а в том что за годы независимости следуют только разговоры для простого народа. под эти разговоры разграбили и унизили целую страну. те которые взяли материальные ценности под свой контроль никогда не поймут и не осознают своей вины, им на все наплевать. подобные разговоры выполняют роль выпускания пара народного недовольства и не более. власть и деньги добровольно никто не отдаст -это, наверно, ясно всем. не пора ли браться за выла, как говорят в народе, а не заниматься пустой бредятиной. время пустых уговоров к власти давно прошло, как вы думаете?как их можно мирно уговорить поделиться, или не воровать, а? с уважением тот же автор

  •   Пiдписатися на новi
Павел Пиляй   4963 дні тому   #  

когда пустые кастрюли выгонят народ на улицы, когда сгорят дорогие машины и бутики на улицах столицы, когда будут пылать особняки осточертевших всем народных депутатов, тогда они начнут бояться и пойдут на социальные уступки. только силой и не иначе. если народ не пробудиться ,то Украина окончательно сгниет на корню, куда больше? почитайте Шевченка гайдамаки. ничего с того времени не поменялось,а мне обидно и больно за страну- Украина.

  •   Пiдписатися на новi
Антон Альошин   4963 дні тому   #  

Розумію ваш біль та образу, але зовсім не поділяю тезу про палаючі автівки та депутатів на вилах. Подивіться лишень на арабські революції, які теж спочатку почали ставити за приклад. Але потім розумні аналітики показали, що силовий метод ніколи не приводить до покращення. Влада ТРЕБА примушувати! І саме в цьому наша місія. Але БЕЗ вил та БЕЗ насилля. Ми ж наче за європейські цінності та цивілізоване майбутнє. Так чому ж знов перетворюватися на аборигенів?..
В принципі, це вічна риторика. Завершу єдиним - я вірю, що Україну можна змінити без кровопролиття. Процес довгий, але реальний. Участь в цьому процесі суто добровільна. Вибір за нами.

  •   Пiдписатися на новi
Павел Пиляй   4963 дні тому   #  

боюсь что для вашей теории не противление злу насилием не хватит целой жизни, а жизнь одна. думаю, что ваши дети уедут отсюда при первой возможности и плюнут на ваши идеи. я не хочу ни кого оскорблять, но так оно и есть. Украина поставщик умов и дешевой рабочей силы, нынешнему поколению надо все и сразу и никто из них не будет страдать за идею.те люди которые уехали сейчас за кордон-это люди дела которым надо кормить свои семьи они уже не вернуться они почему то не остались строить гражданское общество у себя на родине смотрите как дружно поднимается рабочий класс за свои права на западе

  •   Пiдписатися на новi
  •   Пiдписатися на новi


Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.