а є щось наше? не американське і не російське?

Так основа все одно однакова. Якісь вузько практичні речі можуть відрізнятися, але основа та ж: "продавай те, що купують", що в Україні, що в Штатах

друзі, я можу помилятись, але хіба це не та Каті, яка працювала консультанткою в ЮКЕНі? якщо так, то цей продукт "дуже наш", бо писала вона його опитуючи український програмний персонал ЮКЕН та українських грантерів ЮКЕН, а опрацьовувались моделі на тренінгах ЮКЕН...

Теж були б вдячні за посилання на ел.варіант книги. А взагалі нагадує принципи, які поширює пан Рогалін: його Фонд "продає" можливість зробити добро іншим людям. Сподіваюсь, що правильно процитувала.

В одній з книг про маркетинг наткнувся на фразу: "Скільки коштує довіра?". Мені видається в бізнесі довіру можна купити, а в громадському секторі - ні, її можна лише здобути. Готовий дискутувати з паном Рогаліним стосовно підходів. Добро чи можливість його зробити - не продається ні в прямому ні в переносному розумінні цього слова. Якщо так рухатись далі, побачимо рекламу: "Три в одному: купляйте довіру, добро і любов!" Усі знають, що любов за гроші - це бізнес. Довіра і добро за гроші - це також бізнес, а ніяк не громадський сектор. Мені видається в громадському секторі, як мінімум треба уникати бізнес термінології. Наприклад, в бізнесі - клієнти, в НДО - бенефіціарії. Ми ж не другий сектор?

в електронке книга пока отсутствует.

Катя Андерсен является вице-президентом по маркетингу известного интернет-ресурсу Network for Good, посвященного благотворительности. Она работала некоторое время на территории бывшего СССР (на Украине), но все же большинство ее примеров из международной и американской практики. А книги в эллектронном варианте я тоже не нашла :-(
Могу предложить периодически писать, а точнее цитировать, отдельные разделы. Есть разделы посвященные целевой аудитории, среде: рынку, конкурентам, партнерам; как правильно создать обращение, его донести, и какие действия предпринять.

Василю, як не назви, а паралелі провести можна. Може якось трохи цинічно звучить, але застосовуючи бізнес-підходи (і називаючи клієнтів бенефіціарами), можна щось робити. Залишається тільки сподіватися, що в НУО працюють все ж таки спочатку НУОшники, а потім підприємці. Оскільки, наприклад, є й інші приклади. Взяти благодійні проекти великого бізнесу - як мені видається, це все таки спочатку бізнес, а потім благодійність. От хоча б антитютюнові проекти тютюнових компаній - сумніваюсь, що ними рухає велика любов до людей.

у корпорацій не може бути любові до людей :). у них є свої пріоритети (+прибутки). Якщо фактор соціальності впливає на прибуток - вай нот?

Подмена понятий между бизнес-деятельностью и общественным деломпроисходит на нескольких уровнях.
1. Внутри самой организации. Если количество членов не увеличивается в 80% НГО в Украине годами, то что так не так в понимании лидеров.
2. Если 80% НГО не делают ничего на волонтерских началах сами, и общественность в волонтерству не привлекает на своем примере - это уже почти не "общественная" организация.
3.Если в основе менеджмента НГО - точная копия бизес-менеджмента, то это тоже уже не совсем общественная организация.

Бизнес -это очень даже хоршо, но это совсем другая философия.

Это хороший ресурс. Согласен. Есть ли у нас что-то подобное? Возможно есть, но я не видел и не слышал... Сам привез из США материалы Роберта Боше. Вот думаю их адаптировать под украинский менталитет. именно адаптировать. Потому что "их" вариант - это привлечение денег, так как без денег не можут быть НИКАКОГО хорошего социального проекта или программы (только разовые акции). А "наш" варант - как за бесплатно сделать что-то супер или, наоборот, как привлечь много денег. Короче - крайности.

А мне кажется, что проблема не в том, что бизнес-это платно, а НГО-это бесплатно. Основное - это наше отношение. Согласна с Айдером, что бизнес - это другая философия, в которой, на мой взгляд, очень хорошо прописано, что для того чтобы что-то продать, нужно ЭТО сделать нужным людям. Для НГО - чаще всего мы стараемся продвигать свой проект, почти не задумываясь, а что именно нужно людям. Наверное, и по этому, так много "холостых" мероприятий, которые на бумаге выглядят красиво, а в умах/сердцах людей ничего не осталось.

ось стаття про деякі західні підходи. між іншим, західною людиною написана http://www.innovations.com.ua/uk/articles/4/22/1279

Тарасе, посилання - в тему на 1000%

цікава цитата: "Звичайно, фінанси є фінансами, але важливо звернути увагу на місцеві фінансові ринки і потреби. І мені цікаво, яку цінність ми дійсно додаємо навчаючи складним виробничо-ланцюговим процесам управління та математичним моделям управління запасами в країнах, де корупція і змова домінують в ланцюгу поставок? Замість викладання ланцюгів Маркова ми повинні в першу чергу показати нашим студентам, як корупція руйнує систему і як її викорінювати.

Але чи справді ми знаємо, яким чином це зробити? Невже ми вчимо тому, що люди повинні знати, чи вчимо тому, що знаємо самі?"
- цю тезу можна застосувати і до інших процесів - наприклад до тренінгів та інших інтелектуальних послуг

Можна продовжити. Чи робимо ми те, що вміємо робити,а не робимо того, що треба робити?

Коллеги, в книге действительно используется несколько примеров из украинской практики (процентов 10), поэтому читать ее интересно. Богдан, Вы не ошибаетесь. Катя действительно работала в ЮКЭНе.