bg-img bg-img bg-img
Увiйти в ГУРТ
Забули пароль?

Ще не з нами? Зареєструйтесь зараз


+ Пiдписатися

Кваліфікація тренерів та інші особливості української тренерської культури (частина 2)   

Кваліфіка́ція (від англ. Quality - якість)  — це:

  1. наявність підготовки, професійних знань, навичок та досвіду, які дають можливість особі належним чином проводити певні дії;
    1. рівень підготовленості, майстерності, ступінь готовності до виконання праці за визначеною спеціальністю чи посадою, що визначається розрядом, класом чи іншими атестаційними категоріями. (http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%84%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F)

 

Хто займається організацією тренінгів для своєї чи інших організацій, завжди стоїть перед вибором: кого з тренерів запросити. Звісно, на результати вибору впливають кілька важливих чинників, а саме: скільки закладено у бюджеті коштів на гонорар тренеру, який результат потрібно досягти тренінгом, які умови для тендеру висувають донори. Цікаво, що найчастіше чинник ціни перемагає, за умови невтручання донора на вибір тренера (тобто не радить/нав‘язує конкретну кандидатуру), тому описувати такі випадки, з точки зору кваліфікації тренера, сенсу немає. З іншого боку, важко собі уявити тендер, де кваліфікація тренера є визначальним фактором відбору, бо це з «області фантастики», оскільки таку «розкіш» можуть собі дозволити або комерційні організації, або громадські організації, що мають серйозних спонсорів чи дочірні бізнесові структури (соціальні підприємства), які вміють заробляти і рахувати гроші, а найголовніше, знають, чого хочуть від тренінгу. Проте, у будь-якому випадку, шукають компромісу, якоїсь золотої середини, щоб і не дорого і якісно. Це і є однією з особливостей української тренерської культури, яка формується з кінця 90-х років. Якщо ж кваліфікація тренера має значення, то в Україні можна виділити 3 категорії тренерів:

1) «Великі теоретики» - вміють гарно говорити, робити презентації, фасилітувати дискусії, словом, усі методи інтерактивної роботи у них у «тренерській валізі». Як правило, у них за плечима один або кілька тренінгів для тренерів, кілька спеціалізованих тренінгів/ курсів і купа прочитаної літератури. Вони можуть довго говорити про задану тему, використовуючи при цьому купу чужих прикладів, цитуючи авторів підручників, проте, якщо копнути глибше, то реальних рекомендацій, які б відповідали українським реаліям, не отримаєте. Найгірше, коли за плечима у великих теоретиків всього кілька прочитаних підручників на певну тему.

2) «Практики» - досконало знають тему, бо багато років займаються нею, понабивали собі багато шишок і, зрештою, досягли успіхів. Однак, як тренери, вони сумні, бо не володіють інтерактивними методами, не можуть втримати увагу аудиторії, особливо, якщо тренінг одно/дводенний. Можуть бути ідеальними консультантами, проте не тренерами.

3) «Практичні тренери» - ідеальне поєднання практичних і тренерських навичок. Такі тренери постійно втілюють у життя різноманітні проекти, пов‘язані з їх професійними інтересами, вдосконалюються, відвідуючи конференції, семінари, інші тренінги. Вони прекрасно знають усіх фахівців з своєї теми, відслідковують літературу, пишуть статті, роблять дослідження тощо. Зазвичай, практичні тренери самі розробляють програму тренінгу і змістовне наповнення, адаптуючи їх до потреб замовників.

В Україні не існує інституту, який би займався атестацією тренерів, тому той чи інший вибір лежить виключно на організації/ тендерному комітеті, а отже будь-хто з 3 категорій гіпотетично може бути відібраний. Є кілька рекомендацій, що можуть дозволити уникнути прикрих помилок у відборі тренерів:

1) Уважно переглядати резюме тренера, де мають бути зазначені усі пройдені тренінги для тренерів, інші тематичні тренінги, місця роботи, які пов‘язані з темою тренінгу (якщо хочемо виключити великих теоретиків);

2) Наявність портфоліо проведених тренінгів на конкретну тему із зазначенням замовників, які могли б дати рекомендації (якщо хочемо обрати практикуючих тренерів);

3) Наявність статей, блогів, веб-сторінок, проектів у тренера на конкретну тему, що дозволить також зрозуміти кваліфікацію тренера;

4) Кількість тем, які може проводити один тренер, має бути обмеженою, оскільки є ризик залучити великого теоретика;

Спроби зробити певні атестації тренерів були ще у 2003 році у Тренерської Асоціації України (ТАУ). ТАУ було створено ініціативною групою тренерів України в рамках проекту Творчого центру Каунтерпарт “Ініціювання створення Асоціації тренерів НУО України та проведення оцінки” при підтримці Фонду Ч. Ст. Мотта. Зараз Маркетплейс http://www.ngomarket.org.ua/ впроваджує такий сервіс, як «Верифікація провайдерів», однак чи стане результатом цього сервісу рейтинг тренерів, наразі не відомо.

Остання рекомендація для замовників тренінгів: запитайте у гіпотетичного тренера «Чи гарантуєте досягнення результату тренінгу?», і у разі ствердної відповіді, можна бути впевненими, що залучаєте кваліфікованого тренера з орієнтацією на результат.

Share
Чи вважаєте цей матеріал корисним + Так 2  - Нi  

Коментарі

Василь Назарук   2997 днів тому   #  

1 частину статті читайте тут: https://gurt.org.ua/blogs/%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%20%D0%9D%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80%D1%83%D0%BA/1435/

  •   Пiдписатися на новi
  •   Пiдписатися на новi


Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.