Увiйти
+ Пiдписатися
Дещо про підтримку вітчизняного фермера
Перший раз зіткнувся з проблемою пошуку фермерів наприкінці 90-х. В програмах обміну, наші німецькі колегами на території одного з районів Львівської області забажали зустрітись з українськими фермерами. Оскільки в процес організації візиту загалом була задіяна місцева райадміністрація, я попросив організувати їх ще й таку зустріч.
Зустріч відбулась, але по зустрічі з фермерами, мої німецькі колеги сказали, що вони очікували побачити трохи інших фермерів, а саме, так званих «фермерів сімейного типу». А на зустрічі були представлені колишні голови колгоспів у нових іпостасях.
І сьогодні коли говориться про підтримку фермерства на селі, весь час задаю собі питання, а про якого фермера йдеться? Про а-ля європейського, чи а-ля радянського? Говорячи про а-ля радянського фермера, мені постає образ фермера, який намагається усіма можливими методами обдурити селян, у яких він орендує землю. Варіантів є безліч: мізерна орендна плата, або її відсутність взагалі, невчасна виплата орендної платні, оплата продукцією по завищених цінах, вирощування монокультури протягом кількох років на одній і тій самій площі. Фахівці знають, що наприклад, якщо три роки поспіль посіяти на одному місці соняшник, то після цього можна на кілька років забути про цю ділянку.
«Радянський» фермер намагається не оформлювати свої правовідносини з селянами. Договір оренди або відсутній взагалі, або незареєстрований в місцевому земельному управлінні. А це означає, що селянин беззахисний перед таким фермером, у випадку, наприклад, коли не виплачується орендна плата. Немає договору, не можна звернутись до суду про свій захист.
Оскільки, угоди є неформальними або незареєстрованими, це означає, що не наповнюються місцеві сільські бюджети, яким так бракує коштів. Сільські голови досить часто змушені «з поклоном» іти до нього з проханням допомогти, хоча кажуть, що могли б і не звертатись, якщо б ним були зареєстровані угоди і платились усі податки.
Не цураються такі фермери і різноманітних форм приниження людської гідності, щоб показати усім, а хто насправді тут «господар».
Саме радянські фермери виступають проти введення повноцінного ринку землі, адже «господарями» хочуть бути лише вони. Саме вони, маніпулюючи свідомістю сільських мешканців, поширюють страшні історії про те, як прийдуть китайці і заберуть українські землі.
Але найбільш мене дивує поведінка наших селян. В сьогоднішніх умовах на більшості території України сформувалось конкурентне середовище в сільському господарстві і у випадку, коли ти не збираєшся самостійно обробляти свою землю, можна знайти дійсно нормального господаря чи то в особі іншого фермера чи в особі іншого сільськогосподарського підприємства. Не зважаючи на це наші селяни повторюють мантру: «Та навіщо нам когось іншого, він же «наш»».
Коли хтось займається підтримкою українського фермерства, слідкуйте, щоб серед них не було «радянських» екземплярів.
- 01.10.2012
Василь Полуйко 
8
Коментарі
З коментаря на одній з платформ обговорення: "Дуже часто зустрічається "мрія" цих радянських фермерів продати свої незареєстровані договора із селянами чи викуплені за безцінь майнові паї будь-кому по досить захмарним цінам. Парадокс у тому що вони лякають селян крупними агрохолдингами, а самі сплять і бачать як самим продати щось спотворено-подібне на корпоративні права."
У нас 50 га землі фермерського господарства. Ми ні в кого не орендуємо. Фермерство сімейне, не "радянське". "Радянські" набагато більші, вони всю техніку, елеватори, склади собі позабирали, а ми все купляли. техніка у нас вже стара, а можливості купити нової немає. Я не кажу вже за підтримку, та хоч би держава нас не чіпала. На тому тижні ходила зя скаргою до голови адміністрації. Пенсійний фонд перевірив, ні за що штраф виписав. Охорона праці пеервірила - штраф. Чекаємо перевірку податкової. Такай неврожай, а вони душать нас скрізь! Телефонувала дрібним фермерам - така ж ситуація. Вони великих фермерів не чіпають, а тільки таких, як ми.
Запропонувала всім об'днатись, але народ дуже пасивний.
Де можна найти про програму обміну? Нехай приїдуть подивляться, як у еас фермери виживають. Ми в Запорізькій області.
мій досвід по роботі з сільськими громадами з НУО по захисту прав селян свідчить, що буде ще гірше в сенсі тиску держави з створенням Земельного Банку. Очікується значний відбір землі назад у державну власність. Читайте http://www.radiosvoboda.org/content/article/24728201.html
Взагалі, питання конкуренції на селі - дуже складне. Так само як в бізнесі переважає корупційна складова конкурентних переваг, яка, в кінці кінців стає визначальним чинником ціноутворення також, яке б'є по всіх контрагентах (селянах-орендарях, закупівельниках, переробниках, трейдерах) і страждає, як правило, нижня ланка.
А наші колеги за кордоном, надивившись на "червоних фермерів" чомусь стали з обережністю допомагати.
Колись чула у новинах, як закордонні друзі нашим фермерам допомогу привезди - трактори б/в, іншу сільгосптехніку. А наші чинуші їх розпродали-перепродали. Хто після йього нам допомагати буде? Нам особисто держава ані копійки не дала. тільки тиск
Дякую за коментарі. Для справжніх фермерів я б порадив: кооперуйтеся, я розумію, що народ пасивний, але альтернативи немає; по-друге шукайте інші ніші, не працюйте в тих нішах де знаходяться великі агрохолдинги чи "червоні" фермери, з ними важко буде конкурувати; шукайте прямий вихід на споживача.
Дякую. Якщо будуть ідеї - кажіть!
В Криму Україно-Канадським проектом, для підтримки малого фермера було проведено дослідження щодо виявлення ринкових ніш, які унеможливлюють конкуренцію з великими підприємствами. Якщо не помиляюся результати такі: овочі закритого ґрунту, столовий виноград, ягідництво, лікарські рослини. Ще як ідея он-лайн ферма: споживач бачить як відгодовують продукцію, яку він буде споживати (ВРХ, свині, птиця тощо), в Росії вже таке практикується, в Україні ще не бачив.
Знайшов у фейсбуці ось таке: "Сьогодні, на прохання кафедри менеджменту і економіки, вдруге перечитував роботу молодого вченого. Ця робота повинна перерости в дисертацію. Робота вивчає перші роки 1990-х років.
( Після введення ЗАКОНу УКРАЇНИ про селянське (фермерське) господарство. Закон введено в дію з дня опублікування - 14 січня 1992 року)
1. Вивчає вчений появу фермерських господарств. Порівнює прогресивні результати їх діяльності з слабкими показниками колгоспів і радгоспів. Робота написано грамотно. Основою аналізу є базові цифри статистичної звітності). В принципі нема питань...
....коли б я той час не пам'ятав/
Далі точка зору не наукова. ( З пам'яті колгоспного агронома)
2. Був Закон. Перші фермери: голови райвиконкомів, колишні секретарі райкомів, міліціянти та інші владні люди. На той час основних засобів виробництва ніхто з них не мав і не міг мати. Сіяли їм колгоспним зерном, колгоспними тракторами на колгоспній солярці. Косили, орали, робили культивації і боронували. Врожай на їх стороні поля був 80цн. пшениці з га, а з колгоспної - 20ц.га. Без виключень у врожайний і неврожайний рік результати були чудові...
Те фермерство змінила друга хвиля фермерства і вони дуже різняться.
От дві версії. Пройде версія історії перша , котра спирається на статистичні дані. А за другу версію покарають ярликами недолугості, непрофесіоналізму, дилетанства в історичній та економічній науці.
Роблячи розширене вивчення статистичних цифр з жахом розумієш, що по першому варіанту написано 50% економічної і господарської історії."