У своїх навчальних матеріалах ми завжди використовуємо таке визначення терміну громада: “Громада означає будь-яку групу людей, об’єднану сталими взаєминами з метою покращення себе та світу, в якому вони живуть“. Іншими словами, перефразовуючи це визначення можна стверджувати, що для того, щоб сформувалось ефективне об’єднання громадян повинні бути дотримані такі умови. Головна - це наявність комунікації, спілкування між цими громадянами. Дві наступні умови пов’язані з наслідками такої комунікації. По-перше, кожна особа повинна отримувати особисту “вигоду” від спілкування в межах об’єднання. Особиста вигода може лежати як в матеріальній так і нематеріальній площині. По друге, об’єднання, як спільнота, також повинна отримувати “вигоду” від такого спілкування. Тут можна говорити про, так зване, колективне благо.

Тепер дозвольте нагадати ієрархію потреб Маслоу. Базовий рівень - це задоволення фізіологічних потреб людини. Наступний - це безпека особи. Третій - це власне потреба особи бути причетним, потреба в любові. Наступні рівні в наших подальших розмірковуваннях до уваги не братимуться. Таким чином, завдяки Маслоу ми можемо часто зрозуміти причини тієї чи іншої поведінки людини. У зв’язку з цим, повертаючись до особистої вигоди, як необхідної умови для створення громади, легко зробити висновок, що найбільш сталими будуть ті об’єднання, в яких особа отримує матеріальну вигоду від комунікації між членами цього об’єднання. При цьому слід звичайно зробити невелику поправку, якщо ці потреби не є в особистому житті повністю задоволеними. Отже, в таких умовах апелювати до громадян об’єднуватись заради відчуття причетності, коли незадоволені базові потреби є марною справою.

Але ми всі вперто апелюємо до третього рівня потреб Маслоу, забувши про два перші. Хоча добре знаємо, що середнього класу, тобто класу, в якого є задоволені базові потреби в Україні практично не існує. Більшість населення, можна сказати, підвисла в тому стані, коли намагається забезпечити себе і свої сім’ї в одязі і їжі і ніяк не може перейти до задоволення своїх потреб вищих рівнів.

Якщо глянути на громадську активність в Україні, можна стверджувати, що найбільш сталими, як на мене, громадськими об’єднаннями є молодіжні і ті, які пов’язані з неповносправними особами. З наведених вище фактів, можна зрозуміти чому? Для неповосправних осіб та сімей з такими особами специфічні потреби, пов’язані з неповносправністю є базовими. У молодіжних базові потреби є, як правило, не такі великі як в дорослої особи і задоволені вони в значній мірі за рахунок батьків. Окрім цього, саме підсвідомий пошук своєї майбутньої “половини” часто приводить молодь в такі об’єднання, а це ми знаємо, також є базовою потребою за Маслоу..

Не пам’ятаю, кому належить вислів про те, що ніщо так не демотивує особу, як малий, але стабільний дохід. Цей фактор ніби законсервовує такий стан “підвислості”. З якого, на перший погляд, є два виходи. Перший - це задоволення базових потреб, вивільнення особистого часу і зростання соціальної активності задля відчуття причетності.. В цьому процесі можливе ще також об’єднання на другому рівні піраміди Маслоу. Власне наш “Майдан” можна пояснити за цією логікою - це було об’єднання задля задоволення своєї особистої безпеки як матеріальної (відбувалось воно на фоні економічного зростання) так і нематеріальної (захист свого волевиявлення). Другий шлях - ще більше погіршення матеріального становища, зникнення ілюзії про те, що його коли небудь все таки можна буде покращити, перехід критичної межі і зростання громадської активності у вигляді соціальних заворушень, як це відбувалось нещодавно в Киргизстані.. А що робити, коли економічного зростання немає, а навпаки маємо справу з спадом добробуту громадян, разом з цим і перехід критичної межі не відбувається. Чи є третій шлях, за допомогою якого можна підвищувати громадську активність у цьому “підвислому стані”. Чи є відповідні для цього організаційні форми? Звичайно, що є. Хотів би в першу чергу згадати про обслуговуючі кооперативи, кредитні спілки тощо. В умовах економічного зростання, я б говорив ще про профспілки.

На превеликий жаль, в сьогоднішніх умовах дуже мало в третьому секторі його суб’єктами приділяється уваги цим формам. За інерцією, привнесену з більш розвинених країн, ми продовжуємо апелювати до третього рівня потреб особи, забуваючи про два перші. Хоча, якщо глянути в нашу історію, зокрема на діяльність Товариства “Просвіта”в міжвоєнний період, значна його активність полягала саме в пропагуванні діяльності кооперації, кас взаємодопомоги, рільничих спілок тощо.